Заворот кишок у собак

Заворот кишок у собак є досить частим явищем, особливо якщо ми говоримо про представників великих порід. Причиною великої поширеності цієї недуги у наших чотирилапих друзів є специфіка фізіології, що передбачає горизонтальне положення шлунка та його слабку фіксацію. Саме тому навіть цілком здоровим собакам можуть загрожувати такі недуги як заворот, асцит, перитоніт тощо.д., що вимагають від хірургів проведення операції з метою закріплення шлунка тварини. Про те, як вчасно розпізнати заворот кишок у свого вихованця і допомогти йому розповідаємо далі.

Види завороту кишок

Сам собою заворот передбачає два основних варіанти розвитку подій:

• брижі закручуються таким чином, що стискають артерію, порушуючи всю систему кровообігу в області кишечника. Усе це призводить до того, що кровообіг зупиняється;
• зсув нижньої ділянки кишечника, в результаті якого товстий кишечник здавлюється.

Слід зазначити, що й інші сценарії протікання завороту кишок, залежно від цього, який сегмент органу виявився «під ударом». Перераховувати всі ці сценарії не має особливого сенсу, оскільки всі вони мають загальну симптоматику, а з`ясування робителів завороту є вже завданням ветеринара.

Заворот кишок призводить і до завороту шлунка, в результаті якого стан вихованця стає ще гіршим. Слід зазначити, що заворот шлунка спостерігається досить рідко. Найчастіше причиною різкого збільшення шлунка у собак є надмірне газоутворення. Втім, у деяких випадках заворот шлунка з`являється внаслідок хронічного здуття.

Причини завороту кишок

Серед факторів, що сприяють завороту кишок, можна зустріти різні варіанти – від тиску обстановки на психіку тварини до вроджених відхилень. Серед основних причин, з яких у собак спостерігається ця недуга відзначимо такі:

• травми черевної порожнини, які можуть бути як очевидними (з появою рани та кровотечею), так і непомітними для господаря (удари внаслідок падіння)-
  

  Травми живота можуть призвести до ускладнень у вигляді завороту кишок

• погіршення пластичності м`язових тканин кишечника, що спостерігається внаслідок гормональних змін в організмі собаки. Як правило, такі зміни мають місце у самок у період вагітності, а також грудного вигодовування. Саме тому вагітні суки перебувають у групі ризику за всілякими недугами, пов`язаними з роботою ШКТ;
• неправильні принципи утримання собаки, за яких господар дозволяє вихованцю бігати, плавати чи здійснювати інші фізичні навантаження відразу після їди;
• наявність в анамнезі у собаки нелікованих захворювань шлунково-кишкового тракту, які з часом продовжують прогресувати. Дані патології можуть бути вродженою або інфекційною природою або ж являти собою злоякісні новоутворення-
  

  Заворот кишок може виявлятися на тлі загострення хронічних захворювань ШКТ

• вроджені аномалії, внаслідок яких брижа спочатку розвивалася неправильним чином. Господарям таких тварин важливо особливо уважно стежити за їх раціоном та фізичною активністю;
• неправильна система годування. У нормі дорослий собака повинен вживати їжу двічі на день – вранці та ввечері. Якщо кількість їжі збільшується або зменшується, то такий порядок рано чи пізно призводить до збоїв у системі травлення, які можуть закінчитися як гастритом, так і заворотом кишок – залежно від особливостей організму вихованця-
  

  Корми економ-класу поступово «зношують» травну систему собаки

• генетична схильність. Фахівці не раз зазначали, що у щенят, отриманих від батьків, які страждали на заворот кишок, ця недуга проявляє себе частіше, ніж у щенят, народжених від здорових у цьому плані собак;
• психічна нестабільність. У деяких вихованців заворот кишок може розвиватися без об`єктивних фізіологічних передумов, будучи психосоматичним «відповіддю» на неприємну ситуацію. Такою ситуацією може бути зміна господаря, переїзд тощо;
• породна приналежність. Статистика показує, що представники великих порід потрапляють до ветеринарних клінік з діагнозом «заворот кишок» значно частіше, ніж їх декоративні побратими.
  

  Великогабаритні собаки схильні до завороту кишок, ніж мініатюрні собаки

Якщо узагальнювати все сказане вище, можна зробити висновок про те, що заворот кишок може виникнути в результаті впливу двох передумов:

• фактори, зумовлені природою: діляться на конституційні (притаманні вихованцю від народження) та фізіологічні (що складаються з пережитих раніше захворювань);
• фактори, що виникли через помилки, допущені господарями. Як уже говорилося, ненадійно закріплені брижі можуть зміститися навіть у абсолютно здорового пса за певного розвитку подій.

Особливості породної конституції

У господарів собак великих порід може виникнути закономірне питання – а чому саме габаритні вихованці опиняються у групі ризику? Для початку слід уточнити, що в групу ризику входять здебільшого ті породи, які мають глибокі груди. Серед таких порід значаться:

• Лабрадор;
• Вівчарка;
• Дог;
• Доберман;
• Сенбернар;
• Ірландський Сеттер;
• Бульмастіф.

У цілому ж ризик виникнення завороту кишок пропорційний до збільшення ваги тварини. Мініатюрні породи менш схильні до ослаблення зв`язок, «стримують» кишечник, і подальшого їх розтягування. Якщо зв`язки великого собаки знаходяться в розслабленому стані, а шлунок переповнений, то будь-який неакуратний рух може спричинити серйозні наслідки. (Великими вважаються ті особи, чия вага перевищує позначку в 30-40 кілограм).

Симптоми завороту кишок

Заворот кишок не належить до прихованих захворювань, які розпізнаються через місяці або навіть роки після свого початку. Ця недуга завжди протікає в гострій формі і передбачає сильні муки собаки, яка так чи інакше їх демонструє. Звичайно, господар, який не має певних знань у ветеринарії, може не розпізнати саму патологію, проте зрозуміти, що його вихованець не в порядку зможе легко.

Про загальні прояви, характерні для собак із заворотом кишок ми й поговоримо у цьому розділі.

Розпухання живота

Живіт вихованця стає неприродно великим і при цьому дуже болючим. На спроби господаря його помацати тварину може реагувати різко та агресивно. Черевна стінка на дотик тверда та натягнута. Всі ці прояви свідчать, що кишечник собаки запалився і виріс у розмірах.

Зовнішні ознаки хворобливості

Навіть при першому погляді на вихованця стає очевидним, що він відчуває біль. Розпізнати ці інтенсивні відчуття можна за позою собаки – при завороті кишок вихованцю важко перебуває у стоячому положенні, його лапи можуть тремтіти.

Коли собака лягає, напруга зберігається в пальцях, а задні кінцівки при цьому неприродно витягуються. Так само вихованці із заворотом кишок часто прагнуть постійно поміняти становище свого тіла, повертаються, не можуть знайти зручне становище, через що здаються дуже неспокійними.

Деякі тварини переживають больові напади у пасивному стані. З боку господаря може здаватися, що його собака стала надмірно апатичною, сумною. Однак така поведінка є захисною реакцією організму, який намагається подолати больовий шок.

Приступи блювоти

Блювотний рефлекс спрацьовує у більшості собак із заворотом кишок, проте він не завжди буває продуктивним. У тих випадках, коли перетягнутими виявляються верхні сегменти шлунка, блювотні маси просто не можуть вирватися через стравохід і залишаються в шлунку, ще більше дратуючи його.

За інших обставин собаку, навпаки, починають душити постійні напади блювання, причому в самих блювотних масах часто можна виявити піну. Іноді блювання може відбуватися лише піною без вкраплень неперетравленої їжі. Склад блювоти залежить від того, яка саме ділянка кишечника виявилася скрученою.

Нестача кисню

Через різке збільшення шлунка, цей орган починає давити на діафрагму та легені, які відтепер не можуть повноцінно функціонувати та перебувають у стислому стані. Через це у собаки спостерігаються задишка та уривчасте дихання. Іноді може здаватися, що вихованець і зовсім перестав дихати, проте через деякий час він робить із зусиллям кілька вдихів та видихів.

Внаслідок нестачі кисню у собаки можуть виявлятися типові симптоми анемії, такі як посинення слизових оболонок. Крім цього у вихованця може впасти температура, чому супроводжуватиме слабкість і навіть можлива втрата свідомості. Втім, зниження температури не є надійним критерієм – часом вона піднімається.

Порушення стільця

Внаслідок завороту, положення кишечника виявляється змінено, через що калові маси наштовхуються на очевидні перешкоди при спробах залишити організм. Ця особливість дозволяє відокремити заворот кишок від інших подібних станів, що супроводжуються діареєю.

Відео - Як розпізнати заворот кишок у собаки

Перша допомога собаці

Хотілося б почати з того, що при завороті кишок господар не може допомогти своєму вихованцю практично нічим - його основна функція полягає у переміщенні собаки у ветклініку. Єдине, що може зробити людина – це скористатися знеболюючим уколом, але тільки в тому випадку, якщо до цього він мав справу з ін`єкціями та вміє розраховувати дози.

Собакам підходять далеко не всі типи знеболювальних, які підходять людині. Навпаки, на організм вихованця можуть вплинути лише певні групи аналгетиків, які не викликають при цьому інтоксикації. Про найбільш популярні знеболювальні для собак можна прочитати нижче.

Препарати, якими власник тварини в жодному разі не повинен користуватися, наведено у таблиці нижче.

Таблиця 1. Препарати, непридатні при завороті кишок у собак

ПроноснеПроносне може лише погіршити ситуацію, ще більше напружуючи кишечникАктивоване вугілляВугілля не допоможе тварині прочистити кишечник і, швидше за все, застрягне в шлунку вихованцяСудинозвужувальніСудинозвужувальні засоби марні при загальному порушенні кровообігу в результаті усунення брижок

Обстеження у ветеринара

Оскільки заворот кишок є недугою, що протікає дуже стрімко, у ветеринарів не залишається часу на детальне обстеження собаки. На рахунку у фахівця кожна хвилина і він не може ризикувати життям вихованця. Все, що робить ветеринар – це опитує господаря тварини щодо хворобливих проявів собаки та її стану в останні дні.

При підозрі на заворот кишок, господареві вихованця слід заздалегідь готувати себе у необхідності хірургічної операції. Будь-які таблетки або ін`єкції безсилі проти цього діагнозу. Єдине, що може врятувати вихованця в даній ситуації – проколювання шлунка та його спорожнення, яке допоможе уникнути виникнення сепсису та некрозу.

Найважливіше для фахівця у процесі діагностики – розмежувати дві схожі патології:

• заворіт кишок;
• розширення шлунка.

Для встановлення точного діагнозу, ветеринар надходить таким чином:

1. призначає зондування. При розширенні шлунка зонд без особливих труднощів проникає в орган, дозволяючи собаці позбутися зайвих газів, в ньому накопичених. Успішне виконання цієї процедури свідчить про те, що у вихованця було виявлено та успішно усунуто розширення;
2. визначає успішність процедури. Якщо ж зонд не проходить, то у фахівця є поза підстави підозрювати заворот кишок, який здавлює шлунок і блокує шлях, яким могла б пройти трубка;
3. при невдалому проходженні зондування спеціаліст робить вихованцю рентген, за результатами якого проводиться операція.

Лікування

Перш ніж повезти собаку на операцію, ветеринар повинен здійснити кілька попередніх процедур, щоб підготувати собаку до хірургічного втручання. До цих процедур входять:

• введення вихованцю протиблювотних препаратів, щоб той не задихнувся у власних блювотних масах у процесі занурення у наркоз або під час операції;
• введення стероїдних гормонів;
• введення знеболюючих та спазмолітичних препаратів, які оберігають вихованця від больового шоку.

Усі названі препарати вводяться тварині підшкірно за допомогою ін`єкцій.

Після завершення всіх зазначених маніпуляцій, ветеринар вводить вихованця в стан наркозу і приступає до операції.

Проведення операції

Запобігання небезпечним наслідкам завороту кишечника здійснюється в кілька етапів:

• здійснюється невеликий надріз на певній ділянці черевної стінки, який вставляється спеціальна голка, за допомогою якої з черевної порожнини виводяться надлишки газу, що заважають проведенню операції;
• хірург оглядає орган і переміщає його те щоб він прийняв своє природне становище;
• здійснюється повторне зондування, що спочатку не дало результатів. Однак тепер зонд може проникнути глибше, оскільки кишечник був успішно «вправлений». За допомогою зонда шлунок та кишечник спорожняються та очищаються від залишків свого застійного вмісту;
• провадиться видалення відмерлих тканин (за їх наявності);
• черевна порожнина промивається спеціальними антисептичними засобами, щоб уникнути розмноження хвороботворних бактерій;
• шлунок вихованця прикріплюється до черевної стінки і фіксується, щоб уникнути повторного завороту;
• хірург зашиває черевну порожнину та завершує операцію.

Після операції

Реабілітаційний період передбачає обов`язкове перебування вихованця на території стаціонару протягом кількох днів. Тривалість реабілітації залежить від того стану, в якому тварина була доставлена ​​у ветклініку та від ступеня складності проведеної операції. В середньому на одужання у собаки йде від двох до п`яти днів.

Необхідність тимчасово залишити вихованця в межах клініки пояснюється тим, що перші дні підтримання оптимального стану собаки здійснюється за допомогою крапельниць та різних фізрозчинів. У домашніх умовах господар не зможе забезпечити своєму собаці той догляд, якого вимагає пережитий заворот кишок. Серед препаратів, які будуть працювати тварині, значаться ті самі спазмолітики, анальгетики, протиблювотні, про які ми вже говорили вище.

Відео — Догляд за швами у собаки після операції

Прогноз

Успішність операції багато в чому залежить від швидкості реакції господаря собаки. Чим раніше вихованець буде доставлений на хірургічний стіл, тим вище ймовірність успішного проведення операції. При своєчасному зверненні (через кілька годин після появи симптоматики) висока ймовірність повного одужання тварини.

Серед ускладнень, які можуть спіткати пса, якщо він досить довго пробув з перекрученим кишечником, значиться некроз тканин. За наявності зон, порушених некротичним процесом, хірург обов`язково видаляє їх. Некроз може торкатися не тільки шлунка, але й селезінки, а у тяжких випадках та інші органи. Відповідно, швидкість відновлення собаки залежатиме від кількості відмерлих тканин.

Профілактика

Оскільки значна частка діагнозів, пов`язаних із заворотом кишок, доводиться не на проблеми з внутрішніми органами пса, але на неправильне його утримання, із заходами профілактики проти цієї недуги корисно познайомитися кожному господарю. Часто трапляється так, що людина роками практикує зовсім не корисний для собаки ритм життя, а потім дивується ускладненням зі здоров`ям у свого вихованця.

Щоб уникнути таких серйозних несподіванок, як заворот кишок, необхідно дотримуватися таких правил:

• годування собаки здійснюється двічі на день: вранці та ввечері. Всі їди відбуваються суворо після прогулянки, а не перед нею. Це дозволяє собаці не тільки зберегти свій шлунково-кишковий тракт, але й нагуляти хороший апетит. Якщо ж обставини складаються так, що годування відбувається до гуляння, необхідно почекати годину після їди-
  

  Дотримання графіка прийомів їжі сприяє покращенню роботи травлення собаки

• як сухий корм необхідно підбирати варіанти від якісних виробників не нижче преміум-класу. Тривале годування собаки неякісними кормами може призводити до різних негативних наслідків – від набору ваги та руйнування зубів до завороту кишок та виразки шлунка;
• вихованець повинен бувати на прийомі у ветеринара не рідше двох разів на рік. Багато хвороб шлунково-кишкового тракту схильні протікати непомітно для господаря тварини, тим самим поступово готуючи «ґрунт» для більш важких патологій та ускладнень. Здорова, нехай і велика тварина, має набагато менше «шансів» зустрітися з цією недугою-
  

  Планові огляди у ветеринара дозволяють вчасно зреагувати на приховані захворювання

• фізична активність вагітних самок має нормуватися. У собак, які чекають цуценят, органи травлення частково здавлені маткою і спочатку перебувають у подразненому стані. Щоб не посилювати ситуацію, важливо стежити за такими тваринами і в жодному разі не грати з ними в фізичні навантаження гри, що передбачають. Такий підхід може призвести не тільки до завороту кишок, а й до скручування матки.