Дисплазія у собак: симптоми, лікування

Дисплазія у собак зазвичай діагностується ще в період щенячого віку. Найбільше порушення піддаються породи великих собак, що пов`язано з їх великою масою тіла. Через масивну статуру тазостегнові суглоби завжди піддаються додатковому фізичному впливу, що може запустити розвиток патології. При своєчасному лікуванні та подальших профілактичних методах захворювання повністю усувається, і пес вільно присувається. Докладніше про дисплазію суглобів у собак читайте у нашій статті.

Якщо вчасно не розпочати терапію, існує великий ризик неможливості пересування собаки у майбутньому. При подібному захворюванні в районі кісткової головки та западини суглоба з`являється широкий зазор, через що кістка починає неправильно лежати. У нормальному стані вона максимально стикається із суглобом. Через простор, що утворився, кісткові і суглобові тканини починають активно стикатися, тертися один про одного. Через підвищення навантаження суглоб піддається додатковому навантаженню, починає шаруватися і стиратися.

Викликають захворювання кілька причин:

1. Генетична схильність. Якщо батьки цуценя страждали через патології суглобової тканини, існує великий ризик подібного порушення у потомства. Через це рідкісний заводчик використовує особин, що раніше хворіли, для розведення.
2. Недолік харчування та поживних речовин, як правило, кальцію призводить до негативних для тваринного наслідку.
3. Іноді дисплазія розвивається при зворотних процесах, коли спостерігається підвищене скупчення кальцію в кістковій та хрящовій тканинах.
   

   Мала рухливість собаки - одна з причин дисплазії

4. Підвищена маса тіла. Зайва вага надає зайвий тиск на кінцівки тварини, що в результаті призводить до зношування опорно-рухової системи. Як правильно годувати собаку, можна прочитати тут.
5. Недостатня фізична рухливість або гіперактивність цуценят. Особливо небезпечний такий спосіб життя для цуценят великих порід собак.
6. Травми кінцівок або вивих. Найрідкісніша причина, через яку розвивається захворювання. У виняткових випадках цей фактор, що провокує, може викликати дисплазію колінного суглоба у собаки.

Крім встановлення причини порушення, спеціаліст також виявляє точну стадію дисплазії. Для цього існує міжнародна класифікація, за якою і ставиться ступінь патології:

• 1 стадія (А) – повністю здорові суглоби, проблему у пересуванні особини слід шукати з інших причин;
• 2 (В) або 3 (С) стадії - у собаки періодично відзначаються вивихи від легкого до тяжкого ступеня;
• 4 (D) ступінь – відноситься до середньої, спостерігаються перші структурні та дегенеративні зміни у хрящовій тканині;
• 5 (Е) ступінь – найважча стадія захворювання. При ній спостерігаються виражені руйнівні процеси в тканинах, значно обмежена рухова активність особи.

Увага! З урахуванням того, який суглоб був порушений дисплазією, лікар розрізняє вивих тазостегнового або ліктьового суглоба.

Симптоми дисплазії у собаки

Майже в 100% зареєстрованих випадків подібний діагноз ставився молодим особинам, які перебувають у віці від року до півтора року. Поява захворювання в цей період обумовлюється декількома причинами, серед яких інтенсивне зростання та швидкий набір ваги. Через це на хрящову тканину лягає величезне навантаження, яке може спровокувати дегенеративний процес. При перших симптомах можна лише помітити кульгавість у собаки, після чого реєструються інші ознаки хвороби, пов`язані з ураженням конкретного суглоба – ліктьового або кульшового.

Руйнування суглобової тканини в області ліктя у собак

При такому типі захворювання у тварини спостерігаються такі ознаки захворювання:

• кульгавість відзначається тільки на передні лапи, при цьому руйнація найчастіше вражає обидві ноги;
• у спробах згинати кінцівку хворий вихованець відчуває дискомфорт і біль, може скиглити, виявляти агресію в спробах доторкнутися до нього;
• якщо собака тренована, навіть за команди вона бажає давати лапу і виконує прямі накази;
• при пальпації у суглобах відчувається ущільнення, набряклість;
• якщо біль носить виражений характер, собака відмовляється ходити або пересувається вкрай повільно, спуск із щаблів для цуценя стає практично неможливим;
• при рентгені може відзначатися розшаровування суглоба, тканина стає плоскою;
• у важких випадках суглоб просто починає вільно бовтатися і особина не може ходити.

Руйнування кульшового суглоба

При такому ураженні захворювання тривалий час протікає без виражених симптомів. Але поступово з`являються такі ознаки дисплазії:

• під час ходьби собака починає виляти, їй складно підніматися сходами або на будь-які піднесені поверхні;
• спочатку щеня починає тривалий час проводити в горизонтальному положенні, намагаючись розставити лапи;
• прогулянки стають стомлюючими, під час бігу пес намагається відштовхуватися обома лапами, тобто спостерігається синдром «кролячого бігу»;
• при появі кульгавості вона діагностується в області задніх кінцівок, може зачіпати одну лапу або відразу обидві;
• з урахуванням погіршення стану щеня все менше рухається і може виявитися паралізованим після згладжування суглобової тканини та розбовтування суглоба.

Для більш детального ознайомлення із захворюванням можна також переглянути відеоролик про дисплазію тазостегнових суглобів у собак.

Відео — Дисплазія у собак

Увага! У деяких цуценят перші ознаки дисплазії можна помітити вже у віці чотирьох місяців, поки ще не зміцніли лапи, а собака відрізняється підвищеною активністю. У таких випадках лікування починають відразу, тому що не можна чекати однорічного віку особи через високу ймовірність розвитку остеоартрозу.

Діагностика дисплазії у цуценят

Підтвердження діагнозу проводиться у кілька етапів.

1. Спочатку лікар проводить очний огляд, який передбачає пальпацію та огляд хворих кінцівок. В обов`язковому порядку лапу потрібно згинати і розгинати, щоб звернути увагу, чи є звуки в суглобі, що клацають. Їхня наявність говорить про розвиток руйнування хрящової тканини.
2. Призначення рентгена, який дозволить поставити точний діагноз з урахуванням зношеності тканини.
3. Артроскопія. Максимально інформативна процедура, яка передбачає введення в суглоб через прокол невеликої камери. Проводиться тільки у професійних клініках із сучасним обладнанням.

Увага! Рентген собакам часто проводиться з використанням загальної анестезії. Цього не слід лякатися та відмовлятися від такої тактики обстеження. Оскільки для правильного діагнозу важливо отримати чіткий знімок, собаку слід максимально знерухомити.

Хірургічна терапія при дисплазії

Оперативні методи лікування включають кілька видів операцій, кожна з яких має свої особливості.

Таблиця. Характеристика оперативного втручання при дисплазії

Міектомія гребінчастого м`яза

• являє собою висічення гребінчастого м`яза всередині тазостегнового суглоба-
  
• після операції йде біль та дискомфорт при ходьбі-
  
• додатково знижується фізичне навантаження на опорно-руховий апарат

Відсікання головки стегна

• повне усунення головки тазостегнової кістки-
  
• установка на її місце спеціальної зв`язки, яка зафіксує кістку та суглоб

Методика потрійної остеотомії кульшового суглоба

• під час операції спочатку січуть кістку з западиною-
  
• розсічену частину перевертають і прикладають щільно до суглоба-
  
• Конструкцію, що утворилася, закріплюють за допомогою спеціальної титанової пластини

Міжкрутна остеотомія

• ветеринар видаляє клиноподібний відділ кістки-
  
• кістку прикладають щільно до суглоба-
  
• закріплюють конструкцію за допомогою титанової пластини

Повна заміна хворого суглоба

• зруйнований суглоб видаляється-
  
• на його місце встановлюють штучний-
  
• забезпечується повноцінна рухливість псу

Увага! Оперативне втручання рекомендується проводити лише молодим псам, вага яких ще не перевищила 15 кг.

Медикаментозна терапія при дисплазії у собак

За наявності порушення обов`язково проводиться комплексна терапія, що включає кілька видів медикаментів. Їх підбирають з урахуванням віку цуценя, ступеня занедбаності порушення та наявності симптомів дисплазії.

«Артроглікан»

Лікарський препарат, що випускається у формі пігулок. Належить до хондропротекторів, усуває біль, дискомфорт при ходьбі, продукує відновлення суглобової тканини. Зазвичай призначається після 6 років життя пса, але при дисплазії рекомендується включати його до терапії цуценят. Дозу потрібно розраховувати індивідуально для кожної тварини виходячи з розрахунку 1 таблетка на 10 кг ваги. Таблетку дроблять з урахуванням маси конкретної тварини і дають «Артроглікан» вранці та ввечері у підібраній дозі. Тривалість лікування 3 тижні з можливістю продовження.

«Хондрокан»

Лікарський препарат на основі глюкозаміну та хондроїтину. Має загальний зміцнюючий вплив на організм, відновлює рухливість, усуває больовий синдром. Часто використовується для лікування дисплазії у цуценят будь-яких порід. Дозу підбирають індивідуально. Спочатку препарат розчиняють у воді і дають з питтям, потім додають у корм. Щоб не спровокувати небажаних реакцій, медикамент спочатку дають із розрахунку 1/10 частину від підібраної добової дози щодня протягом семи діб. При добрій переносимості засіб через тиждень приймають у повному обсязі один раз на день протягом 8 тижнів.

«Хондроїтин комплекс»

Лікарський препарат запобігає подальшому руйнуванню суглобів, запускає процес регенерації, відновлює також кісткову тканину. Приймається у вигляді капсул для перорального прийому. Доза для цуценят зазвичай становить 1 капсула препарату на добу. При необхідності проводиться коригування «Хондроїтину» у велику сторону, якщо руйнування має важкий і виражений характер. Рекомендована тривалість прийому – 3-8 тижнів.

«Папаверін»

Безпечний спазмолітик, що використовується для ослаблення болю та дискомфорту при ходьбі. Приймається у вигляді таблеток або ставиться внутрішньом`язово та підшкірно. При призначенні «Папаверину» цуценяті дозування становить 1-3 мг/кг вранці та ввечері. Тривалість прийому визначається індивідуально для кожного цуценя.

«Но-шпа»

Також ефективний спазмолітик, що знімає спазми з м`язів та полегшує ходьбу тварини в період активного курсу терапії. Приймати «Но-шпу» можна перорально іди вводити у вигляді ін`єкцій підшкірно або внутрішньом`язово. Доза активної речовини становить 1-3 мг/кг щеняти. Приймають лікарський засіб двічі на добу, індивідуально підібраний курс терапії.

«Рімаділ»

Гарний протизапальний засіб нестероїдної групи. Приймається у вигляді пігулок зі смаком печінки. Оскільки медикамент розроблений спеціально для собак, добре ними переноситься та показує побічні ефекти у виняткових випадках. Знімає скутість та запалення. Дозування медикаменту підбирається з урахуванням ваги цуценя та становить 4 мг/кг. Призначену кількість «Рімадила» рекомендується ділити на ранковий та вечірній прийом. Через тиждень при успішному лікуванні кількість препарату знижують до 2 мг/кг на одне-два використання.

«Превікокс»

Також препарат нестероїдної протизапальної групи. Знімає скутість у цуценят, усуває набряклість, біль у ураженій ділянці, провокує швидше відновлення суглобової тканини. Приймається у формі пігулок і добре переноситься цуценятами. «Превікокс» не можна давати лише особам, вага яких становить менше 3 кг і до 10-тижневого віку. Доза активної речовини становить 5 мг/кг. Приймати лікарський препарат можна тривалим курсом. Також призначається в такій кількості після проведення хірургічних втручань після усунення дисплазії терміном на три дні.

«Норокарп»

Цей препарат відносять до наркотичної аналгетичну групу, застосовується для усунення тільки гострого больового синдрому через дисплазію у важких стадіях, а також у відновлювальний період після операції на хворій ділянці. Вводять «Норокарп» лише ін`єкційного підшкірно або внутрішньом`язово. Дозування становить 4 мг/кг щоденно, індивідуально підібраний курс терапії. При необхідності кількість активної речовини знижується до 2 мг/кг також один раз на день.

Профілактика дисплазії у пса

Щоб не допустити такого порушення в майбутньому або захистити здорове цуценя від можливого розвитку дисплазії, рекомендується дотримуватися наступних рекомендацій:

• пес повинен дотримуватися збалансованої дієти з достатньою кількістю мінералів та вітамінів;
• за необхідності доповнювати раціон штучними вітамінними комплексами, їх приймають курсами;
• не можна піддавати цуценят тривалим прогулянкам і перевантажувати їх, щоб не надмірно впливати на опорно-руховий апарат;
• не можна при цьому уникати прогулянок і тримати собаку весь час у замкнутому просторі, що сприяє набору зайвої ваги та навантаження на область коліна та тазу;
• особин, що відрізняються великою масою через приналежність до великих пород, незалежно від наявності симптомів та ваги до двох років необхідно періодично показувати ветеринару для оцінки їхнього стану.

Увага! Цуценята, у яких була усунена дисплазія, у майбутньому перебувають у групі ризику щодо виникнення інших дегенеративних процесів в опорно-руховому апараті.

Дисплазія тазостегнового або колінного суглобів у цуценят – одне з найпоширеніших захворювань, яке провокується з кількох причин від генетичної схильності до неправильного харчування.

Так як ранні ознаки виявляються вже в період з 4-12 місяців життя особи, слід відразу звертатися до ветеринара для стабілізації здоров`я тварини. При швидкому початку терапії вдається досить швидко і без використання інвазивних методів відновити суглоб щеняти. В інших випадках можуть знадобитися операції та тривалий прийом серйозних медикаментів.