Дисплазія суглобів у собак

Дисплазія – підступне захворювання, яке передається з покоління до покоління. Є версії про те, що причиною його розвитку може стати травма, неправильне харчування або недостатні фізичні навантаження, проте генетична схильність відіграє, безперечно, провідну роль. Пристрасть до великих пород собак послужила погану службу: не бажаючи втрачати прибуток, заводчики не дуже сумлінно ставилися до вибракування, стерилізації тварин з патологіями.

В результаті ситуацію зараз можна назвати катастрофічною - дисплазія суглобів виявляється все частіше і частіше не тільки у собак після 1,5 року, а й у цуценят до 6 місяців.

Опис захворювання

Дисплазія – захворювання, що викликає деформацію та руйнування суглобової, а потім і кісткової тканини опорно-рухового апарату. Неправильно сформований суглоб або пошкоджений внаслідок травми, коли зазор між головкою і вертлужною западиною виявляється занадто великий, при постійному терті буквально «з`їдає» хрящову тканину, викликаючи сильні болі. Потім процес зачіпає і кістку, в результаті позбавляючи собаку можливості повноцінно рухатися, вести активний спосіб життя.

Це цікаво! Найчастіше при цій хворобі уражаються тазостегнові суглоби. Саме на них лягати найбільше навантаження при бігу, стрибках, коли вихованець змушений максимально штовхати свою вагу, щоб виконати рух.

Дещо рідше уражаються один або всі ліктьові суглоби, що викликає кульгавість на передні лапи. Пес відмовляється виконувати деякі команди, наприклад, «Дай лапу», «Вниз» — при бігу сходами, не дозволяє торкатися ураженого місця. Помітити хворобу можна і за запаленням у місці згину, появі потовщень.

Найрідше страждають «коліни», але це не робить проблему менш значущою. Дисплазія на задніх лапах часто з`являється після падіння, удару, будь-якої травми колін, через яку лапа могла підвернутися, вивихнутися. Вправити самостійно суглоб, щоб уникнути наслідків, у дилетанта не вийде, потрібна допомога фахівців. Але і це не гарантує повного одужання. Біль і кульгавість можуть з`явитися знову будь-якої миті.

Стерта тканина хрящика повинна запобігати дотику та пошкодженню кістки. Розшаровуючись, кістка руйнується, суглоби змінюються, не тільки спотворюючи лапи, але й сковуючи рухи.

Якщо хвороба почне атаку на ще не сформоване тільце цуценя, що росте, патології стануть помітні швидко, вони торкнуться не тільки суглобів, а й усі опорно-рухової системи. Але зазвичай порушення виявляються до 1,5 року, коли собака набирає м`язову масу, стає важчим, і, відповідно, збільшується навантаження на лапи.

Важливо! Чим раніше виявлено захворювання, тим легше врятувати тварину, скоригувати схеми лікування та профілактики загострень. Якщо в «анамнезі» є хворі на дисплазію «родичі», найкраще заручитися довідками про благополучне проходження тесту на хворобу батьками цуценя.

При підозрі на генетичні порушення варто зробити рентгенологічне обстеження суглобів, у якому легко виявити дисплазію навіть у початковій стадії.

Які собаки в зоні ризику

Великі, масивні пси, здатні захистити господаря, проводити багато часу на свіжому повітрі, супроводжуючи людину на пробіжках, прогулянках, у походах, охороняючи територію, затребувані завжди. Але не проходить мода і на собак, у чиї обов`язки входить бути просто компаньйоном, соціально орієнтованому на людині, звичайному другові для людей будь-якого віку.

На жаль, дисплазія властива саме таким собакам: ретрівери, лабрадори, сенбернари, доги, ротвейлери, маламути, середньоазіатські вівчарки та схожі на них породи зазвичай і страждають від руйнування суглобів.

Пояснюється все великою масою тіла, посиленим зростанням і набором маси в момент, коли кістки ще недостатньо зміцніли, коли великий ризик травмування та розтягувань при надто активних іграх.

Симптоми дисплазії у собаки

Спочатку щеня не дуже охоче бере участь у забавах, без яких ще вчора не уявляло собі життя, втомлюється і лягати, показуючи, що хоче додому, під час прогулянок, починає побоюватися спускатися зі сходів або підніматися ними. Іноді у нього з`являється кульгавість, яка може проходити після відпочинку. Собаководи з досвідом починають бити на сполох вже на цьому етапі, поспішаючи до ветеринарів.

Якщо ж у вихованця з`являється майже постійна кульгавість, він починає ходити перевалку, ніби похитуючись, при бігу ставити лапи незвичайно, намагаючись відштовхуватися від землі обома задніми, наприклад, до фахівців слід поспішати негайно. Ці симптоми помітити навіть той, хто вперше завів чотирилапого друга.

Собаці боляче рухатися, бігати, вона часто лягати, витягуючи та вивертаючи лапи. У цей час вже добре помітні ущільнення в області суглобів, вихованець не дає доторкнутися до них, щоб оглянути. У малюків при ранньому розвитку хвороби стає дуже помітною асиметрія, невластива порода. При ураженні тазостегнових або колінних суглобів щеня переносить навантаження на передні лапи, так що вони вигладять масивнішими, краще розвиненими.

Важливо! Помітивши деякі з цих проявів підступної хвороби, потрібно показати тварину ветеринару, пройти з нею обстеження. Це допоможе визначити, в якій сталі дисплазія, як і чим можна допомогти собаці вести нормальний спосіб життя.

При цьому м`язи задньої частини тіла атрофуються. Не тільки оглядаючи, але навіть погладжуючи собаку, можна виявити ущільнення в області суглобів. Болючість змушує собаку ухилятися від спроб приголубити її, може викликати і агресію.

Методи діагностики

Не тільки хорошому спеціалісту з лікування тварин, але й досвідченому собаківнику, заводчику великих порід собак не важко діагностувати дисплазію при огляді. Вже те, що вихованцю не подобається, коли йому трохи стискають лапу на згині, має насторожити. Крім цього, легко промацується запалена або ущільнена, з тканиною, що вже наросла, область ураження.

При згинанні лапи лунають характерний звук: клацання, хрускіт, іноді можна відчути тертя головки суглоба об кістку. Це найперші ознаки, які можуть і не означати хворобу, але говорити про її швидкий початок, схильність до дисплазії.

Ветеринару потрібно зробити рентгенівський знімок хворого місця, щоб побачити, як далеко зайшла хвороба. Для цього собакам практично завжди роблять укол, який знеболить та позбавить їх можливості рухатися (анестезія, наркоз). Адже змусити цуценя чи пса — підлітка лежати нерухомо, коли довкола стільки незнайомих людей, предметів, а ситуація виглядає загрозливою, неможливо.

Хазяїну треба бути готовим до цієї процедури, щоб заспокоїти друга, показати, що він у безпеці, а той, кому він довіряє, не збирається залишити його одного. Повідець, намордник – обов`язкові умови для відвідування клініки, деякі тварини дуже агресивно реагують на білі халати медиків після перших щеплень, так що не варто серед усіх хвилювань забувати про елементарні заходи безпеки.

Досить болючою, яка потребує анестезії, процедурі піддають собаку для того, щоб побачити, наскільки уражені тканини зсередини. Називається вона артроскопією: через прокол у суглоб вводять мініатюрну камеру – ендоскоп. Так можна отримати дуже об`єктивну картину ураження дисплазією. Обладнання для такої процедури є лише у великих клініках, тому роблять її далеко не скрізь.

Літера «А» у діагнозі означатиме повний добробут, тобто тканини не уражені.

«В» у вердикті означає схильність до патологічних змін, а це означає підвищену увагу до вихованця, постійні огляди, дотримання запропонованого способу життя та раціону харчування, щоб зупинити процес.

Важливо! Вартість послуги висока, зате результати не викличуть найменшого сумніву.

Якщо ветеринар пише букву «С» — дисплазія вже взялася за справу, суглоби уражені, але процес можна взяти під контроль.

«Д» — хвороба прогресує, потрібно лікувати собаку, щоб полегшити її стан, повернути можливість нормально рухатися, а потім постійно займатися профілактикою, щоб не виникло рецидиву.

Літера «Е» означає тяжке ураження суглобової тканини, може йтися лише про підтримуюче лікування.

Тяжкий стан собаки найчастіше викликаний або ослабленим здоров`ям, або повним небажанням власників стежити за вихованцем, про який вони зобов`язані піклуватися. Не помічена хвороба, відмова від допомоги ветеринарів, невірно обраний раціон харчування, відсутність належного догляду та умов для нормального зростання, та розвитку сприяють дуже швидкому, агресивному перебігу генетично обумовленого захворювання.

Лікування дисплазії суглобів у собаки

Багатьох власників собак лякає те, що вилікувати дисплазію неможливо. Вони відмовляються від цуценя, у якого виявлена ​​хвороба, часом просто викидаючи на вулицю і прирікаючи на бродяжництво та швидку загибель.

Але навіть помічену в ранньому віці патологію можна і треба лікувати. Якщо залишити поза увагою кульгавість, болючість лап, часту зміну настрою у цуценя та його не надто активну поведінку, до 6 місяців він може просто виявитися напівпаралізованим, йому доставлятиме біль будь-який рух. А при посиленому наборі ваги (тварина залишається великою, активно росте, з апетитом їсть і не може витрачати калорії) йому загрожує загибель від ожиріння та пов`язаних із ним проблем.

Як молодих, так і дорослих собак зазвичай лікують консервативно. Терапію проводять лише ветеринари, підбираючи медикаменти, фізіопроцедури, розробляючи необхідні комплекси харчування, тренувань. Часто потрібен курс ін`єкцій препаратами, що знімають запалення та біль (хондропротекторами).

При будь-якій мірі дисплазії хороший ефект показує фізіотерапія та щадні тренування з чітко регульованим навантаженням. Не можна дозволяти собаці зовсім перестати рухатися, це ще згубніше позначиться на здоров`ї. Біг підтюпцем поруч із господарем, невеликі пробіжки по рівній місцевості, ігри в м`яч, купання та плавання допоможуть у нормальному розвитку м`язів, призупинять остеоартроз.

Важливо! Ветеринари обов`язково скажуть про те, які та в якій кількості добавки варто включити до раціону. Є чимало вітамінів, здатних вплинути на стан кісткової тканини.

Крім консервативного лікування, пропонується і хірургічне, проте штучний суглоб коштує дуже дорого, далеко не кожен господар собаки може дозволити собі таку дорогу операцію. Крім того, цей метод застосовується лише у випадках, коли тварина вже повністю сформувалася, молодим собакам цей метод не підійде.

Дисплазія - хронічне захворювання, жодні ліки, жодна операція не здатні повністю зцілити вихованця. Тому слід зробити все можливе, щоб хвороба не почала розвиватися. Якщо вона виявлена, варто виконувати всі рекомендації медиків, домагаючись тривалої і стійкої ремісії.

Профілактика захворювання

Тільки стовідсоткове здоров`я батьків може бути якоюсь гарантією того, що страшна хвороба не вразить собаку.

Як зазначають фахівці, безпородні тварини, дворняги ніколи не страждають на дисплазію, якого б розміру вони не були. Але схрещування дворняги з породистою твариною, у генах якого таїться хвороба, призводять до появи її вже у наступного покоління.

Провокуючим фактором для поштовху до початку дисплазії може бути проста необережність людини. Бажання краще нагодувати вихованця, дати шматочок пожирніше, посолодше, не забути про величезну кількість кісток, щоб було чим чистити зубки і грати, і при цьому - відсутність часу на тривалі прогулянки - все це призводить до перенасичення кальцієм, ожиріння і, в результаті, до першої стадії хвороби.

Початком можуть стати і надмірні фізичні навантаження, травми під час гри, бійки, на які часто провокують собак їх не дуже розумні господарі. У цуценят дуже легко трапляються підвивихи та вивихи, які теж є провокуючими факторами. Якщо вирішити, що все пройде само, не вправити суглоб, зафіксувавши лапу, то незабаром вихованець просто не зможе нормально ходити.

Важливо! Якщо собаку утримують на вулиці, у вольєрі або на ланцюгу, це зовсім не означає, що їй вистачає навантаження. Пес повинен гуляти, активно рухаючись, не менше 2 – 3 годин на день, недостатнє фізичне навантаження, як і його надлишок, погано позначаються на здоров`ї собаки.

Купуючи великого пса, треба пам`ятати про те, яку відповідальність людина бере на себе. Безліч проблем зі здоров`ям у тварин з`являються через те, що їхні господарі вирішили, що турбота – це лише нагодувати і напоїти тварину, забуваючи про прогулянки, дресирування, виховання.

Відео про дисплазію у собак