Дисплазія тазостегнових суглобів у собак

Так фахівці називають зміни у вертлюжній западині суглоба, що призводить до порушення функцій задніх лап. У великих псів дисплазія кульшових суглобів часто буває вродженою. Це їхня генетична вада, яка розвивається в перші 6 місяців життя тварин. Підвищений вміст кальцію в раціоні або надлишок фосфору, який уповільнює засвоєння першого, теж можуть спричинити цю патологію. Отже, детально дізнаємося про клінічну картину хвороби та її терапію у псів.

Про ознаки дисплазії тазостегнових суглобів

Цю недугу у псів діагностувати не так вже й просто. Адже в деяких особин його ознаки не спостерігаються до самої старості, хоча захворювання є. І навіть два родичі з одного посліду при однаковій генетичній схильності до захворювання в різних умовах утримання можуть мати різний ступінь дисплазії. Вона у собак може виявлятися неправильною постановкою кінцівок. У дитячому віці цей симптом дається взнаки тим, що песику важко стояти і ходити на гладкій підлозі, йому простіше повзати по такій поверхні. Також щеня не може лежати на спині з піднятими вгору кінцівками. Ще одна типова ознака патології - «кролячий біг». Він характеризується не послідовним відривом задніх лап від землі, а одночасним.

Здоровий на вигляд юний вихованець може мати важкий ступінь дисплазії, який виявиться тоді, коли він подорослішає. Кульгавість — одна з ознак цього захворювання. Вона розвивається тому, що тварині боляче ходити, і порушується біомеханіка суглобів. Помічаючи кульгавість у вихованця, особливо якщо це представник великих порід, потрібно поспішати до досвідченого ветеринарного фахівця. При цьому треба врахувати, що кульгавість може пропадати після сну чи відпочинку собаки. Але це не нагода ігнорувати серйозний сигнал неблагополуччя.

Вже в ранньому віці можна точно дізнатися, чи має песик патологія, зробивши рентгенівський знімок.

Лікування дисплазії тазостегнових суглобів у собак

Воно складається з двох напрямків: консервативного та хірургічного. Перше поєднує у собі призначення собаці медикаментів, гомеопатичних препаратів, фізіотерапії. З медикаментозних препаратів псам прописують хондропротектори. Такі препарати треба вводити безпосередньо в суглоб або м`яз. Коли недуга вже переросла у вторинний остеоартроз – використовують розсмоктуючу терапію.

Фізіотерапевтичні процедури при дисплазії передбачають використання лазера, електромагнітного випромінювання. Хворим собакам обов`язково потрібно давати глюкозамін та хондроетин. Це речовини у складі спеціальних підживлень, що покращують стан суглоба, що зменшують запальний процес.

Цуценятам, які мають схильність до розвитку дисплазії, або вона вже діагностована, забороняються інтенсивні навантаження, рухова активність, дресура. Вони сприяють мікротравмуванню суглобів, призводять до розвитку кульгавості. Хірургічне лікування дисплазії тазостегнових суглобів у собак буває трьох видів: резекційна артропластика, загальне ендопротезування, потрійна остетомія.

Артропластикою називають видалення головки та шийки стегна. Таке втручання проводять при тяжкому ступені недуги, вивиху голівки стегна та підозри на вторинний остеоартроз. Операцію рекомендується проводити за 4-5 місяців, тому що і вона, і реабілітація переносяться набагато легше.

Потрійна остеотомія полягає у полегшенні тиску на хворий суглоб, зміні кута вертлужного компонента. Таке хірургічне втручання неефективне при тяжких видах захворювання, його занедбаності. Тому остетомія застосовується рідко, частіше рекомендують господарі псів вдаватися до загального ендопротезування. Суть маніпуляції у цьому, що собаці роблять заміну суглоба протезом. Його виготовляють із металу титану чи полімеру. Якщо таку операцію провести якісно, ​​то результат буде добрим.

Дієта собаки, у якої виявлена ​​дисплазія, має бути допоміжною складовою терапії. Хворим необхідне білкове харчування, бульйони з курячого та яловичого м`яса. Їжа має бути легкозасвоюваною. Крім м`яса та молочних продуктів, у щоденне меню хворого пса треба ввести ягоди, овочі, яйця, крупи, фрукти.