Патологія опорно-рухового апарату - дисплазія суглоба у собак: лікування та профілактика

Дисплазія у тварин – успадковане захворювання опорно-рухового апарату, яке проявляється порушенням відповідності між суглобовими поверхнями, внаслідок чого розвивається вивих чи артроз. Найчастіше спостерігають ураження кульшового суглоба, оскільки саме на нього припадає основне навантаження. Рідше у тварин відзначається дисплазія ліктьового зчленування.

Причини розвитку патології:

• Спадкова схильність. У 85% випадків у пса-виробника порочний ген передається потомству.
• Неграмотно складений режим навантажень для молодих вихованців. Собаководи перевантажують незрілий організм у віці до півтора року надмірними фізичними навантаженнями. В результаті скелетна тканина не встигає за розвитком м`язового корсета, що призводить до порушення конгруентності суглобової поверхні. Найчастіше виявляють у бульмастифів, догів, сенбернарів.
• Гіподинамія. Малорухливий спосіб життя, постійне утримання собаки у вольєрі призводить до того, що структура сполучної тканини зазнає змін, що негативно позначається на здоров`ї суглобів. Надмірна вага дає додаткове навантаження на опорний апарат.
• Похибки у харчуванні. Дефіцит у раціоні вітаміну Д, кальцію, магнію, незамінних амінокислот призводить до порушення мінерального обміну в кістках та сполучної тканини, що провокує ураження суглобів. До патології опорно-рухового апарату нерідко призводить надмірне утримання в раціоні фосфору.
• Травми. Найчастіше саме механічне пошкодження кульшового, ліктьового суглоба є пусковим механізмом порушення фізіологічної відповідності між суглобовими поверхнями. Розтягування при бігу, невдалі стрибки, ходьба по льоду та слизькій підлозі в приміщенні, травми при наїзді транспортного засобу можуть призводити до дисплазії.

Прояви захворювання:

• Кульгавість спираючої кінцівки. Порушення опорної здатності суглоба розвивається поступово, перші прояви у цуценят непросто помітити.
• Зниження фізичної активності. Собака уникає ігор, вправ, стрибків, неохоче бігає. Під час тривалої прогулянки тварина часто зупиняється, відмовляється йти далі.
• Хворий пес частіше лежить на боці. Побачити собаку, що лежить на животі, практично неможливо.
• При ходьбі у хворої особи спостерігається виховання задньої частини. Хода невпевнена.
• Після сну та відпочинку собаці важко вставати.
• При вимушеному бігу помітний винос задніх кінцівок, що нагадує кролячий біг.
• У разі розвитку серйозних змін у структурі суглоба тварина перестає стрибати, насилу піднімається сходами.
• Все тіло хворого пса починає виглядати негармонічно внаслідок прогресуючих атрофічних явищ у тазостегнової області, грудина стає більш потужною.
• При уважному огляді можна виявити виражену атрофію м`язової тканини стегна.

Спочатку тварину кладуть на хребет, а задні кінцівки витягують паралельно одна одній. Потім проводять обстеження у положенні лежачи на спині. Кінцівки при цьому згинають у колінних суглобах і призводять до тулуба. Попередньо тварину знеболюють та знерухомлюють.

У ветеринарній практиці є 2 підходи до терапії патології – консервативний та оперативний. У разі незначних диспластичних змін у суглобі тварині можуть бути призначені медикаментозні препарати.

Лікування включає, як правило, застосування знеболювальних та протизапальних препаратів, застосовується «Фенілбутазон», «Рімадил». Ефективно зменшують набряклість, больовий синдром та запалення кортикостероїдні засоби, наприклад, «Преднізолон», «Дексаметазон».

Зменшити атрофічні процеси у сполучній тканині суглобів допомагає застосування хондропротекторів. При цьому найкращий терапевтичний ефект досягається при введенні лікарських речовин безпосередньо у хворий суглоб.

Основна профілактика порушень роботи опорно-рухового апарату:

• проведення регулярного контролю та вибракування хворих особин з розведення;
• грамотний догляд та повноцінне годування тварин;
• попередження травм.

Читайте докладніше у нашій статті про дисплазію у собак.

Причини дисплазії тазостегнових, ліктьових суглобів

Дисплазія суглобів у тварин є успадкованим захворюванням опорно-рухового апарату, яке проявляється порушенням відповідності між суглобовими поверхнями, внаслідок чого розвивається вивих або артроз у суглобі. У ветеринарній практиці найчастіше спостерігають ураження кульшового суглоба, оскільки саме на нього припадає основне навантаження. Рідше у тварин відзначається дисплазія ліктьового зчленування.

Серед причин, що провокують розвиток патології опорно-рухової системи у собак, досвідчені собаківники та ветеринарні лікарі відзначають такі:

• Спадкова схильність. У 85% випадків виявлення дисплазії суглобів у пса-виробника порочний ген передається потомству.
• Неграмотно складений режим навантажень для молодих вихованців. Багато недосвідчених собаківників перевантажують незрілий організм у віці до півтора року надмірними фізичними навантаженнями. Йдучи щодо гіперактивності цуценя, власники не завжди можуть грамотно дозувати рухову діяльність.

Це призводить до того, що скелетна тканина не встигає за розвитком м`язового корсета, що призводить до порушення конгруентності суглобової поверхні. Найчастіше з такою проблемою стикаються власники великих порід – бульмастифів, догів, сенбернарів.

• Проте, на думку ветеринарних фахівців, до дисплазії тазостегнового суглоба у чотирилапих друзів наводять не лише незбалансовані фізичні навантаження, а й гіподинамія. Малорухливий спосіб життя, постійне утримання собаки у вольєрі призводить до того, що структура сполучної тканини зазнає змін, що негативно позначається на здоров`ї суглобів.

Зайва вага вихованця дає додаткове навантаження на опорний апарат, що провокує дисплазію.

Рекомендуємо прочитати про розриві зв`язок у собак. Зі статті ви дізнаєтеся про причини та види розривів зв`язок у собак, симптоми розриву, надання першої допомоги, діагностику та лікування.

А тут докладніше про ознаки та лікування вивиху суглоба у собаки.

Симптоми патології у собак

Помітити перші зміни у роботі опорно-рухового апарату вихованця власник може не раніше 4-хмісячного віку. У цуценя виявити патологію з боку кульшового або ліктьового суглоба можна тільки за допомогою проведення рентгенологічного дослідження.

Вираженість симптомів дисплазії тазостегнових суглобів у собаки та вибір методики лікування багато в чому залежить від стадії патологічного процесу. За прийнятою класифікацією порушення в тазостегновому суглобі можуть бути 5-ти ступенів, а ліктьових – 4-х.

Симптоми можуть бути виявлені власником у фазі легкого ступеня недуги (за класифікацією стадія С). У фазу D та Е при патології в допустимих межах та за значного ступеня руйнування суглоба клініка стає очевидною.

• Хворий пес частіше лежить на боці. Побачити собаку, що лежить на животі, при цій патології практично неможливо.
• При ходьбі у хворої особи спостерігається виховання задньої частини. Хода невпевнена.
• Після сну та відпочинку собаці важко вставати.
• При вимушеному бігу власник може спостерігати винос задніх кінцівок, що нагадує кролячий біг.
• У разі розвитку серйозних змін у структурі суглоба тварина перестає стрибати, насилу піднімається сходами.

Діагностика стану

Зовнішній огляд конфігурації хворого суглоба, оцінка ходи та виявлення особливостей постановки кінцівок допомагають запідозрити ветеринарному спеціалісту явище дисплазії. При пальпації, яку проводять, як правило, під знеболюванням тварини, виявляється м`язова дистрофія. При відведенні кінцівок ветеринарний фахівець виявить вивих стегна, деформацію та усунення вертлюжної западини.

Рентгенівський знімок необхідний у 2-х проекціях. Спочатку тварину кладуть на хребет, а задні кінцівки витягують паралельно одна одній. Потім проводять обстеження у положенні лежачи на спині. Кінцівки при цьому згинають у колінних суглобах і призводять до тулуба. Попередньо тварину знеболюють та знерухомлюють.

Від того, наскільки нерухомо перебуватиме пес під час маніпуляції, залежить достовірність отриманих результатів та вибір методики лікування дисплазії суглобів у собак. За аналізом рентгенівських знімків фахівець робить висновок про стадії патологічного процесу.

Лікування дисплазії суглобів у собак

У ветеринарній практиці є два підходи до терапії патології – консервативний та оперативний. У разі незначних диспластичних змін у суглобі тварині можуть бути призначені медикаментозні препарати. При цьому лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак включає, як правило, застосування знеболювальних та протизапальних препаратів.

З цією метою ветеринарами застосовується "Фенілбутазон", "Рімадил". Ефективно зменшують набряклість, больовий синдром та запалення кортикостероїдні засоби, наприклад, «Преднізолон», «Дексаметазон».

Молодим особинам найчастіше проводять міектомію гребінчастого м`яза. У тому випадку, якщо вага вихованця не перевищує 15 кг, йому може бути проведена резекційна артропластика. У ході операції проводиться видалення головки стегна. Фіксування кінцівки відбувається за рахунок зв`язування. Великим породам такої операції не роблять.

Якщо собака молода, то може бути запропонована тазова остеотомія. Це складне хірургічне втручання, під час якого для зміцнення розсіченої кістки застосовується пластика. У ряді випадків хірург вдається до вертлюжної остеотомії. У спеціалізованій клініці хворому собаці можуть зробити повну заміну суглоба із застосуванням високотехнологічних протезів.

Рекомендуємо прочитати про те, що робити при переломі лапи у собаки. Зі статті ви дізнаєтеся про причини травм, типи переломів, симптоми перелому передньої та задньої лап, надання першої допомоги, хірургічне лікування.

А тут докладніше про те, як доглядати собаку після перелому.

Дисплазія суглобів у собак є поширеною патологією, особливо у службових порід. У запущеному випадку захворювання може обернутися для тварини втратою здатності до самостійного пересування. Основним методом виявлення недуги є рентгенографічне обстеження суглоба у 2-х проекціях.

Лікування може мати консервативний характер. При значній диспластичній зміні ветеринарний спеціаліст рекомендує той чи інший метод оперативного вирішення проблеми.

Корисне відео

Дивіться у цьому відео про діагностику та лікування дисплазії суглобів у собак: