Мікоплазмоз у собак
Зміст
Це нерідке і небезпечне захворювання, що завдає організму домашніх тварин велику шкоду, вражаючи багато органів і систем. Своєчасна допомога вихованцю може запобігти неприємним наслідкам, допомогти йому повністю одужати. Тому варто ознайомитись з ознаками мікоплазмозу, щоб вчасно відреагувати на характерні зміни у стані здоров`я вихованців, а також знати, як їх лікувати.
Локалізація та шляхи передачі мікоплазм
Мікроорганізми накопичуються в статевих шляхах, слизових оболонках дихальних шляхів, шлунку та кишечнику тварини. Перебуваючи в постійній флорі організму собаки в помірній кількості, бактерії в латентній формі можуть жити там тривалий період. Проявляють себе мікоплазми при пригніченому стані захисних сил вихованця, при онкологічних захворюваннях, частому перебуванні у стресових ситуаціях, відсутності збалансованого харчування та нормальних умов проживання. Ці фактори активізують мікроорганізми. Вони починають посилено розмножуватися, їх кількість перевищує допустимі норми у десятки разів.
Небезпечну недугу можна виявити, досліджуючи внутрішню флору домашнього улюбленця. У самок хворобу визначають під час вагітності.
Інфікування вихованців відбувається за допомогою контакту з хворою твариною (достатньо пуститися в погоню за зараженою кішкою - і хвороба забезпечена), повітряно-краплинним шляхом та через корм.
Мікоплазмоз може спровокувати низку серйозних недуг у тварин. Це можуть бути різні респіраторні захворювання і захворювання опорно-рухового апарату, а також недуги сечостатевої системи. У самок часто народжуються дуже слабенькі цуценята, трапляються мимовільні аборти і розвивається безпліддя.
Бактеріальне захворювання нерідко супроводжується зараженням вторинною інфекцією. Звикаючи до антибіотиків або захищаючись від цих препаратів, збудники вже на них не реагують. Мікоплазмоз набуває хронічної форми.
Ознаки захворювання у собак
Вони можуть бути схожими на інші недуги. Тому діагностику та терапію довіряйте досвідченому ветеринару. Інфекційна недуга проявляється:
- Кон`юнктивітом та ринітом. З очей вихованця течуть сльози, нерідко з гнійними чи серозними виділеннями. Очі набрякають і червоніють. Витікання з носа можуть бути постійними або періодичними.
- Захворюваннями сечостатевого апарату та недокрів`ям.
- Мікоплазмовими артритами, що руйнують суглобові хрящі, при цьому з`являються ерозії, і собака починає накульгувати.
- Підшкірними наривами, підвищенням температури тіла.
- Слабістю, загальним нездужанням, відсутністю рухової активності.
Діагностика та терапія мікоплазмозу у собак
Будь-який із перерахованих симптомів є приводом для відвідування клініки. Для вдалої терапії мікоплазмозу дуже важливим є виявлення збудників в організмі тварини на початковій стадії. Недугу виявляють клінічним оглядом і на основі результатів аналізів мазків на кон`юнктивіт, слизових оболонок сечостатевої системи, змивів з бронхів. Для точної діагностики бактеріальної недуги використовують метод полімерної ланцюгової реакції (ПЛР).
Процес лікування інфекційної недуги тривалий. Але він дає шанс хворій тварині знову знайти рухливість і життєрадісність.
Інфекційна недуга чутлива до деяких груп антибіотиків, тому найефективнішим буде лікування вихованців аміноглікозидами, тетрацикліном, тилозином, еритроміцином. До курсу терапії також входять інші антимікробні лікарські засоби: доксициклін та левоміцетин, фторхінолони та макроліди.
Хороший лікар обов`язково повинен призначити імуномодулятори, які стимулюють захисні сили організму, підвищують його опірність до інфекції та допомагають вихованцю її подолати.
Якщо перебіг захворювання ускладнюється кон`юнктивітом, то ветеринар прописує антибактеріальні препарати для місцевої терапії.
Як бачимо, мікоплазмоз - далеко не невинне захворювання. Щоб вилікувати собаку, потрібно докласти чимало сил, часу та коштів. Тому намагайтеся попередити недугу. Для цього проходьте регулярні огляди у ветлікаря, не відпускайте собаку гуляти без нагляду, обмежте його контакти з безпритульними родичами. Не забувайте проводити чищення собачої будки та предметів побуту. Дотримуйтесь карантину при придбанні тварин.