Мастоцитома у собак

Так називається пухлина, яка складається з мастоцитів (огрядних клітин) і вражає переважно шкіру. Небезпечна особливість мастоцитоми в тому, що вона швидко переходить в агресивну форму та метастазується. Тому власникам собак просто необхідно знати про ознаки патології, її діагностику та форми лікування.

Особливості захворювання

Онкологічні недуги останні десятиліття прогресують і серед тварин. Ветеринари виявляють пухлини навіть у молодих собак. Мастоцитома - одне з найпідступніших захворювань, тому що дуже часто на початку маскується під звичайну алергію. У людей цей вид пухлин виявляють дуже рідко. А ось у собак він зустрічається часто.

З вигляду новоутворення на початковому етапі здаються невинними. Проте насправді для організму псів дуже небезпечні. Гладкі клітини, які формують пухлину, є компонентами імунної системи. У них є гістамін, гепарин, протеолітичні ферменти. Вони знищують різновиди вірусів та бактерій, полегшують роботу лімфоцитів. Схильні до мастоцитоми найчастіше представники брахіцефалічних порід собак. У 90% випадків ветеринари виявляють патологію у собак похилого віку. На сьогодні точних причин мастоцитоми не вивчено. Припускають, що під впливом несприятливого зовнішнього середовища огрядні клітини перероджуються і стають небезпечними для тварин.

Про симптоматику недуги

Ознаки мастоцитоми можуть бути різноманітними. Такий тип раку буває і злоякісним, і доброякісним. При цьому обидва види пухлин можуть розвиватися по сусідству, межувати один з одним. Найчастіше вони діагностуються у псів на животі, кінцівках, статевих органах. Можуть з`являтися як на шкірі, так і в її товщі, тобто в підшкірній клітковині. І це найгірший варіант захворювання. Мастоцитоми бувають одиночними та множинними, горбистими та гладкими. Вони мають схильність до виразки.

Якщо пухлини розташовані на животі, то у тварин нерідко розвивається виразка дванадцятипалої кишки, у випорожненнях з`являється кров. Погіршується згортання крові. Пухлини руйнуються і випускають у тканині протеолітичні ферменти з гістаміном, тим самим піддаючи органи дегенеративних змін.

Щоб правильно призначити терапію, необхідно обов`язково провести біопсію. На основі її результатів розробляють терапевтичну методику.

Про лікування мастоцитоми

Багато чого у виборі лікування залежить від індивідуальних особливостей вихованця. Найчастіше патологію лікують хірургічним способом. Методика проста і ефективна, особливо якщо йдеться про перший або другий тип пухлини. При хірургічному видаленні новоутворення дуже важливо захоплювати і довколишні зони здорової тканини. На практиці буває дуже важко визначити межі патологічної та нормальної тканини, тому перед операцією проводять діагностичну резекцію. Отриманий біоматеріал піддають гістологічному дослідженню.

Другий варіант терапії - радіаційне опромінення. Якщо пухлина у собаки третього типу, то радіаційне лікування має поєднуватися з хірургічним. У такому разі вдається знищувати залишкові сліди. Як показує практика, хірургічне та радіаційне лікування суттєво підвищує виживання собак поле операцій. Саме по собі опромінення демонструє хороші результати на першій стадії пухлини, доки вона не стала розлитою.

Хіміотерапія, як правило, використовується на четвертій стадії мастоцитоми. У таких випадках її поєднують із лікуванням преднізолоном.

Варто зазначити, що ветеринари давно займаються дослідженнями терапії мастоцитом. Вони дійшли висновку, що іноді хворим тваринам допомагає омелотерапія. І хоча сьогодні принцип дії омели не вивчений досконально, і такий спосіб вважають шарлатанством, але практика показує, що результатом його застосування є зупинка росту пухлини.

Також сьогодні для лікування цієї патології у собак використовують інгібітори кінази тирозину. Такі препарати в аптеках відпускаються строго за рецептом. Їх використовують лише під наглядом досвідченого ветлікаря, оскільки ліки мають побічні ефекти.

Прогноз захворювання безпосередньо залежить від його стадії та місця локалізації. Якщо пухлина виникла на кінцівки, то пес може одужати, а коли вона знаходиться в зоні статевих органів, то ймовірність одужання низька.