Піодермія у собак

Страждати від бактеріального запалення шкіри можуть собаки будь-якого віку, будь-якої породи, однак деякі схильні до піодермії більше інших:

• Тварини з ослабленим імунітетом (мають хронічні хвороби та авітамінози, що отримують незбалансоване харчування, що проживають у несприятливих умовах, літні або надто молоді собаки, які страждають від глистів);
• Особи з проблемною шкірою (дерматити, дерматофітія та ін.);
• Собаки з великою кількістю складок на тілі (шарпеї, боксери, бассет-хаунди, мастино неаполітано та ін.);
• Улюбленці, що страждають від великої кількості зовнішніх кровососів (бліх, кліщів, вошей), які буквально продірюють шкіру собаки, впускаючи в ранки інфекцію;
• Собаки з гормональними порушеннями (у т.год. які приймають гормональну терапію);
• Тварини з малою чи надмірною фізичною активністю, в шерсті яких надлишок жирового секрету та відмерлих шкірних лусочок;
• Собаки, за вовною та шкірою яких недостатньо доглядають.

Бактеріальне запалення може зачіпати будь-які частини тіла вихованця, в тому числі і шкіру на кінцівках (т.н. міжпальцева піодермія), але першочергово страждають ділянки з ніжною шкірою та короткою вовною: мордочка, живіт і пах, пахвові западини.

За типом піодермію поділяють на поверхневу, коли уражений тільки верхній шар шкіри, і глибоку, коли крім самої шкіри можуть бути порушені жирова клітковина та м`язи.

Симптоми хвороби шкіри

Безумовно, симптоми піодермії у собак видно неозброєним оком: червона запалена шкіра, вкрита безліччю папул і пустул, які містять гній. Однак такі ознаки можуть мати інші хвороби, наприклад, фолікуліт або дерматит. Тому розглянемо й інші симптоми піодермії:

• Неприємний запах, що походить від шкіри тварини;
• Виразки на проблемних ділянках шкіри;
• Сильний свербіж ураженої шкіри (собака несамовито свербить);
• Поява лупи та сухість шкіри;
• млявість, поганий сон і слабкий апетит.

Діагностика піодермії

Лікар, щоб якнайшвидше розпочати лікування, оглядає шкірні покрови тварини, а також у клініці проводить такі дослідження:

• Аналіз крові та сечі;
• Біопсія або зіскрібки з уражених ділянок для визначення бактерії, що спричинила піодермію;
• Посіви на виявлення чутливості збудника до антибіотиків.

Лікування піодермії у собак

Піодермія – не та недуга, якої можна позбутися без звернення до фахівця. Мало того, що лікар точно визначить збудника, то ще й допоможе встановити причину шкірної інфекції (наприклад, «винуватцями» піодермії можуть виявитися недолікований алергічний дерматит або демодекоз).

Як тільки буде встановлено точний діагноз, можна буде розпочати терапію. Лікування піодермії у собак зазвичай виглядає таким чином:

1. Стрижка вовни довкола уражених ділянок шкіри;
2. Миття зі спецшампунями (двічі-тричі на тиждень), в чий склад Хлоргексидин або Бензоілпероксид (наприклад, "Globalvet Chlorohexidine", "Urban Dog 01", "DAVIS" або ін.);
3. Протимікробна обробка після миття (засоби «Йодез», «Вединол», «Зоодерм» або звичайна зеленка);
4. Введення антибіотиків на розсуд спеціаліста (часто застосовують «Амоксиклав», «Байтрил», «Лінкоміцин», «Тілозін»);
5. Імунотерапія та зміцнення організму («Спленін», «Гамавіт», «Фоспреніл» та ін.).).

Профілактика піодермії

Бактеріальна піодермія – хвороба підступна, яка нерідко навіть після лікування повертається знову. Власникам слід дотримуватись таких правил, щоб мінімізувати ризик повторного повернення недуги:

1. Хороший догляд за шкірою та вовною тварини. Песика доведеться купати періодично антибактеріальними шампунями, а також хоча б щотижня вичісувати стару вовну, лапки після кожного відвідування вулиці доведеться оглядати на предмет пошкодження та мити. Якщо у тварини на тілі є шкірні складочки, їм потрібно приділяти додаткову увагу за допомогою щоденних протирок Хлоргексидином. Довгошерстих собак у спеку доречно стригти, щоб зменшити ризик розвитку інфекції;
2. Правильне годування якісними готовими кормами чи натуральною їжею, більшість із якої – це м`ясо;
3. Періодичний (зазвичай 2 десь у рік) прийом вітамінів;
4. Створення сприятливих умов у вигляді проживання у сухому та теплому приміщенні;
5. Контроль над здоров`ям та негайне звернення до ветеринара, якщо тварина почувається неважливо;
6. Проведення профілактичних заходів, щоб убезпечити собаку від паразитів плюс вакцинацію;
7. Увага до будь-яких ранок на поверхні тіла собаки, а також їх своєчасне оброблення перекисом водню або зеленкою (або іншими засобами, що перешкоджають інфекції);
8. Відсутність надмірних силових навантажень, але обов`язкові розумні заняття із собакою на повітрі.