Піодермія у собак

Так називається бактеріальна інфекція шкіри. Медичний термін складається із двох грецьких слів, які в перекладі означають «гній» та «шкіра». У ветеринарній літературі Заходу це захворювання зустрічається під назвою «імпетіго». Отже, детально дізнаємося про його симптоматику, причини, терапії.

Клінічні ознаки піодермії

Найпоширенішими проявами недуги є гнійники та папули, що виникають на шкірі. Поразки схожі на прищі у людини. Вони згодом червоніють, однак у центрі з`являється біла зона — нарив, що дозріває. Іншими ознаками піодермії у собак служать сухі ділянки шкіри з вовною, що випадає, сильний свербіж. Як показує ветеринарна практика, у представників короткошерстих порід у більшості випадків зустрічається поверхнева піодермія. Її легко можна сплутати з кропивницею, тому що під волосяним покривом добре проглядається гіперемія. Вона нагадує звичайну алергічну реакцію.

Причини піодермії у псів

Через що ж у собак виникає ця дерматологічна недуга? Бактеріальна інфекція з`являється, коли поверхневий шар шкіри пошкоджений. Часом до цього призводить регулярна мацерація шкіри собак в умовах підвищеної вологості, що характерно для представників службових порід. Сприяють проявам піодермії також тривала чи непрофесійна антибіотикотерапія. У цьому випадку пригнічується здорова мікрофлора шкіри. Ще одним провокуючим фактором є гормональна терапія.

Нерідко у псів зустрічаються запальні патології шкіри, зумовлені ураженнями кліщами. Варто знати, що піодермія собак для їхніх господарів не заразна.

У мисливських та службових псів поширена міжпальцева піодермія. Вона є наслідком обморожень кінцівок, коли пес змушений довго працювати на вулиці, в умовах вогкості та холоду. Розвиток піодермії більш характерний для тих тварин, у яких ослаблений імунітет. Вона часто є вторинною патологією, що виникає при алергічному дерматиті. Недуга розвивається на тих зонах шкіри, які найчастіше схильні до травмування, тобто на череві та лапах.

У юних вихованців прояви патології видно в пахвинній ділянці та пахвових западинах.

Сприятливими факторами розвитку піодермії є грибкові інфекції шкіри, блохи, захворювання щитовидної залози, гормональний дисбаланс. Також проявам недуги сприяє переведення дорослих тварин на годування сухими сумішами. У цьому випадку вони різко знижують імунний статус, що сприяє розвитку дерматологічних недуг.

Про діагностику та лікування піодермії у псів

Варто зазначити, що це захворювання можна легко сплутати з іншими. Діагноз ставлять на основі клінічних ознак, історії хвороби. Собаці потрібно зробити біохімію крові. Саме це дослідження виявляє будь-яку ендокринну хворобу, яка може бути причиною розвитку піодермії. Також ветеринари використовують у діагностиці посів із зіскрібків крові. Це необхідно для проведення проб на чутливість до антибіотиків.

Якщо піодермія пов`язана з алергічним дерматитом, то аналізи дають можливість виявити алергени, що спричинили її. Типовою терапією при запальних інфекціях шкіри є лікування антибіотиками. Практика показує, що це йде від 14 до 30 днів. Якщо собаку не пролікувати до кінця і зупинити курс терапії при перших симптомах поліпшення стану шкіри, то піодермія просто перейде в хронічну форму і постійно даватиметься знати рецидивами. У таких випадках, знову ж таки, беруть зіскрібки шкіри для виявлення збудника та визначення ефективного антибактеріального препарату для лікування собаки. Місцева терапія піодермії включає мазі, що містять пероксид бензоїлу або хлоргексидин. Важливою умовою ефективності лікування є чистота вольєру, будки, підстилки.

Що стосується прогнозу для домашньої тварини, то в більшості випадків піодермія добре лікується антибіотиками з оральним способом введення, місцевими препаратами, якщо процес не запускати. Коли ж йдеться про хронічну течію дерматологічної недуги, то треба бути готовими до тривалого лікування. Якщо піодермію викликав кліщ демодекс, ветеринари радять власникам собак регулярно купати їх із застосуванням лікувальних шампунів. Загалом це захворювання не становить небезпеки для собаки при своєчасно розпочатій терапії.