Симптоми мікоплазмозу у кішок та відгуки про лікування вакдермом

Хронічна форма має інкубаційний період у 3-5 тижнів. Терапевтичний курс для усунення такого захворювання може тривати близько кількох місяців. Клінічна картина поразки досить змащена, а саме захворювання протікає мляво та довго.

Якщо своєчасно не діагностувати захворювання та не розпочати лікування, у кішки може виникнути низка ускладнень. Вони позначаться не тільки на її загальному самопочутті, але і як подальше життя.

Способи зараження

Деякі лікарі вказують на те, що існує певний зв`язок між мікоплазмозом та іншими інфекційними захворюваннями. Вчені не встановили природний шлях зараження. Передача мікоплазмозу від кішки до кішки можлива внаслідок їхнього тісного контакту. Це може бути статева взаємодія, укуси та подряпини.

Існує безліч шляхів зараження мікоплазмозом. Найпоширеніший - контакт з хворою твариною. До інших варіантів зараження можна віднести:

• використання загальних предметів з хворою твариною;
• укус кровососної комахи;
• ураження кліщами, вошами та іншими паразитами;
• повітряно-крапельний шлях;
• грудне годування.

Іноді зараження відбувається при внутрішньовенному переливанні крові від інфікованої кішки. Мікоплазми передаються по родових шляхах від матері до маленьких кошенят.

Мікоплазми можуть також знаходитися у воді, ґрунті та на побутових предметах. Однак вони швидко гинуть, тому що збудник нестійкий до зовнішнього середовища.

Небезпека захворювання полягає в тому, що кішка може бути латентним носієм збудника. Існує велика ймовірність, що вона заразить інших котів і собак. Група ризику:

• тварини із поганим імунітетом;
• новонароджені;
• вагітні та годуючі;
• виснажені та слабкі особини;
• кішки після хвороби або сильного стресу.

Сприяє розвитку захворювання авітаміноз, поганий догляд чи ослаблена імунна система. Якщо домашній улюбленець перебуває у групі ризику, слід вжити всіх необхідних профілактичних заходів, щоб уберегти його від зараження.

Симптоми мікоплазмозу

При такій хворобі у кішки виникає одно-або двосторонній кон`юнктивіт зі сльозотечею або гнійними виділеннями. Наявність інших ознак ураження залежить від ступеня занедбаності захворювання. Основні симптоми:

• хемоз;
• риніт;
• цистит;
• баланопостит;
• вагініт;
• мікоплазмові артрити;
• ураження печінки;
• підшкірні абсцеси.

Одночасне ураження обох очей вказує на інфекційну природу захворювання. Якщо ж почервоніння та сльозливість спостерігається тільки на одному оці, то це ознака незаразної етіології.

Через ураження суглобів тварина починає шкутильгати на одну лапу, з часом починають хворіти всі кінцівки. Кіт перестає бігати та стрибати, він може майже весь час лежати та спати. При цьому температура його тіла залишається в нормі.

Методи діагностики

Діагностувати мікоплазмоз у кішки досить складно. Лікар проводить загальний аналіз крові. За його результатами можна оцінити кількість лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів у крові. Низька концентрація - ознака присутності мікоплазми в організмі тварини.

З метою виявлення патології проводиться ПЛР-аналіз. Це молекулярний метод, який дозволяє купірувати ДНК та РНК збудника патології. Після проведення процедури у лабораторних умовах проводиться виявлення типу збудника.

Для діагностики також беруться мазки зі статевих органів та очей. Призначається проведення аналізів для з`ясування активності мікоплазм, а також їх чутливості до антибіотиків.

Лікування кішок

Лікування мікоплазмозу має бути комплексним. Його можна проводити в домашніх умовах. Призначається прийом лікарських препаратів, які не лише усувають симптоматику, але й впливають на самого збудника патологічного стану.

Медикаментозна терапія

Для поліпшення стану тварини та усунення збудника призначається прийом препаратів із кількох груп. Ветеринари зазвичай призначають комплекс, куди входять:

• антибіотики;
• стероїди;
• анальгетики;
• імуностимулятори.

З антибіотиків часто призначаються препарати тетрациклінової групи. Також для ефективного лікування потрібні засоби для підтримання імунітету. Рекомендується прийом Офлоксацину або Азитроміцину.

Одночасно із впливом на збудника проводиться симптоматичне лікування. Воно передбачає обробку слизових оболонок від гнійних виділень. Для цього використовується дистильована вода. Рекомендується використовувати спеціальні офтальмологічні краплі: Імунофан, Риботан або Циклоферон.

Щоб захистити печінку від згубного впливу препаратів, призначається прийом гепатопротекторів. При розвитку сильної анемії лікар проводить переливання крові.

Для відновлення нормальної роботи травного тракту призначається прийом пробіотиків. Підвищити резистентність клітин до зараження допоможе препарат Феліферон.

Застосування Вакдерму

Вакцина Вакдерм може використовуватися як для лікування, так і для профілактики захворювання. Якщо використовувати ліки суворо у прописаному дозуванні, то вони будуть повністю безпечними для тварини. У його складі немає живих мікроорганізмів.

Препарат рекомендується вводити домашній тварині щороку. Це потрібно для того, щоб уберегти кота від зараження та створити у нього міцну імунну систему. В інструкції із застосування Вакдерма для кішок вказується те, що дозування розраховується залежно від віку:

• від 1 до 3 місяців – 0,5 мл;
• від 3 місяців - 1 мл.

При введенні ліків необхідно дотримуватися всіх гігієнічних правил. Місце уколу слід знезаразити. Під час виконання процедури людина має бути в рукавичках та чистому одязі. Інакше бактерії можуть проникнути у місце уколу.

Можливі ускладнення

При своєчасному та правильному лікуванні ускладнення не спостерігаються. Однак у більшості випадків діагностика захворювання утруднена. Іноді буває досить складно вчасно допомогти тварині, тому можуть спостерігатися такі ускладнення:

• порушення у роботі серцево-судинної системи;
• хронічний артроз чи артрит;
• ураження печінки;
• відхилення у роботі шлунково-кишкового тракту;
• захворювання нирок.

Відхилення у функціонуванні серцево-судинної системи проявляється за допомогою тахікардії, брадикардії та серцевого випоту. У поодиноких випадках спостерігається перикардит.

Часто при ураженні шлунково-кишкового тракту виникають проноси, запори, блювання та нудота. У деяких особин розвивається ниркова недостатність.

У разі виникнення будь-яких відхилень слід відразу ж звертатися до лікаря. Він має провести додаткове обстеження, після якого призначається відповідне лікування.

Профілактичні заходи

Найпростіший метод профілактики захворювання - вакцинація тварини. Відгуки про Вакдерму для котів вказують на ефективність препарату проти небезпечних інфекційних заражень.

Важливо правильно годувати кота та стежити за його поведінкою. Періодично потрібно пити вітамінні комплекси. Для цього слід звернутися до ветеринара, щоб він підібрав препарат.

Необхідно звести до мінімуму контакт домашніх котів із вуличними. Запорука своєчасної діагностики – профілактичні огляди у ветеринара.

Небезпека хвороби

Збудники мікоплазмозу котів не є небезпечними для людини. Однак є ризик зараження при ослабленому імунітеті або наявності хронічного захворювання.

Хвороба дуже рідко передається людині. Але якщо в будинку є заражена тварина, слід ретельно дотримуватися всіх гігієнічних норм. Під час проведення лікувальних процедур із твариною, потрібно одягати рукавички. Хвору тварину не можна брати в ліжко чи носити на руках. Доступ домашнього улюбленця до дітей та інших здорових домашніх улюбленців краще обмежити.

Котячий збудник захворювання може вражати собаку або кролика, якщо його імунна система ослаблена.

Мікоплазмоз – небезпечне інфекційне захворювання, яке вражає дихальні шляхи та сечову систему. Діагностика ускладнюється відсутністю явних симптомів. Лікування має бути комплексним та під наглядом ветеринара.

Відгуки про лікування

Для лікування мікоплазмозу у кішки лікар призначив прийом антибіотиків. Симптоми захворювання пройшли вже на 3-й день після початку лікування. Кішка стала почуватися значно краще. Через 2 тижні після закінчення лікування ветеринар порекомендував здати аналізи повторно, щоб унеможливити ризик розвитку ускладнень.