Рак молочної залози у кішки
У свійських тварин це захворювання зустрічається не часто. За статистикою, рак молочної залози діагностують у однієї з чотирьох тисяч кішок. Лікуванню він піддається дуже важко. Практика показує, що виникнення небезпечної недуги пов`язане з видаленням у тварини яєчників. Успішним лікування раку може бути лише на ранній стадії. Отже, детально дізнаємося про його особливості та терапію. Корисною буде інформація про профілактику раку молочної залози.
Особливості недуги
Ветеринарна статистика говорить про те, що до цього захворювання більше схильні кішки у віці 10-14 років. Також генетична схильність до цієї хвороби характерна представницям сіамських порід. Саме у них рак молочної залози зустрічається вдвічі частіше, ніж у кішок інших порід. Більше схильні до недуги нестерилізовані кішки і ті, яких простерилізували після декількох течок незалежно від того, народжували вони чи ні.
Пухлини кішок є твердими вузликами. Вони можуть бути рухливими або прикріпленими до шкіри у тканині м`язів. Приблизно чверть усіх подібних пухлин має виразки. Найчастіше зустрічаються на перших молочних залозах. Як правило, рак вражає не одну, а кілька молочних залоз кішки. Вона при цьому відчуває біль. У вихованців підвищується температура, настає інфікування.
Про лікування раку молочних залоз
Як правило, тваринам видаляють пухлину та навколишні тканини хірургічним шляхом. Багато ветеринарів радять господарям видалити всі молочні залози з одного боку, тому що вони швидко та активно метастазують, вимагаючи агресивного лікування.
Віддалену пухлину рекомендується досліджувати, щоб визначити, чи потрібне подальше лікування.
У ветеринарній практиці часто застосовується комбінація хірургічного втручання та хіміотерапії. Для лікування раку молочної залози використовуються препарати цитоксан, мітоксантрон, адріаміцин.
Господарі кішок повинні усвідомлювати, що хірургічні втручання у таких випадках відрізняються великим обсягом, складністю та травматичністю. Від хірурга це вимагає високої кваліфікації та специфічних знань, а від клініки — сучасної технічної оснащеності та гарної лабораторної бази. Їхня відсутність є частою причиною невдалого лікування. Терпіння та увага потрібна і від власника вихованки. Саме він несе відповідальність за долю чотирилапого друга. Якщо він звернувся до лікаря надто пізно, то не варто розраховувати на те, що кішку врятує навіть досвідчений ветеринар-онколог. Також причиною летального результату при раку молочної залози може бути недосвідченість ветеринарного лікаря та небажання власника показати кішечку профільному фахівцю, тобто онкологу. Деякі ветеринари по незнанню рекомендують поспостерігати за твариною, виявивши пухлину молочної залози у кішок у віці. Тоді вона з невинною 1-2 стадії швидко розвивається до небезпечної 3 та 4.
Не можна відмовлятися від терапії онкозахворювання, що виник у кішки, через її вік. Почавши лікування на початковій стадії, можна домогтися полегшення стану хворої. При інтенсивній та своєчасній терапії раку молочної залози деякі кішки можуть прожити ще 2-3 роки. В інших випадках прогноз несприятливий. Статистика свідчить, що майже 70% хірургічно віддалених пухлин рецидивують протягом року.
Заходи профілактики
Отже, це захворювання належить до категорії небезпечних, і перемогти його повністю у кішок не вдається. Проте господарі повинні знати, як знизити ризик розвитку недуги.
Перша рекомендація ветеринарів - стерилізувати вихованець до першої течки. Друга – не застосовувати для терапії ліки з прогестероном, наприклад, овабан та депо-перевірка. Зазвичай такі препарати призначають котам для лікування розладів поведінки та міліарного дерматиту. Віддаленими наслідками застосування вищезазначених ліків є ризик розвитку раку молочної залози. І третій захід профілактики полягає в тому, щоб регулярно проводити огляд кішки у ветеринара. Ця рекомендація особливо актуальна для тварин у віці, тому що допомагає вчасно діагностувати пухлину та проводити адекватне лікування. Власники і самостійно можуть оглядати молочні залози кішки, а при виявленні ущільнень одразу звертатися до фахівця.