Інфекційні хвороби у кішок: симптоми, лікування, профілактика

Категорія Кішки

Зміст

Основні види котячих інфекцій та їх симптоматика
Методи лікування

Інфекційні хвороби у кішок: симптоми, лікування, профілактика

Розвитку вірусних захворювань схильні не тільки бездомні кішки, але й ті вихованці, які не мають вільного доступу на вулицю. При цьому деякі вірусні інфекції небезпечні для людини і здатні передаватися до неї від хворої тварини. Саме тому при виявленні характерних симптомів інфекційної хвороби кішку необхідно терміново показати ветеринарному лікарю, не намагаючись займатися лікуванням самостійно, без його консультації.

Основні види котячих інфекцій та їх симптоматика

Вірусні хвороби у котів є гострими патологічними процесами, які спровоковані мікроорганізмами. Джерелом подібних мікроорганізмів може виступити не тільки хворий вихованець, але і так званий носій вірусу. У нього патогенез не виявляється повною мірою, але у зовнішнє середовище потрапляють клітини агента разом із фекаліями та сечею.

Передача вірусу відбувається перорально, через верхні дихальні шляхи та травний тракт. Він потрапляє в організм разом із зараженою їжею чи водою. У будинок господар може принести шкідливі мікроорганізми на взутті, а тварині іноді досить понюхати брудні черевики, щоб вони проникли в його організм. Існує великий перелік захворювань, але найчастіше кішки заражаються лише деякими з них.

Рабієс

Рабієс або сказ вражає нервову систему тварини і найчастіше призводить до смертельного результату. Домашнім вихованцям передається через укус хворої тварини. Інкубаційний період триває не більше 6 тижнів, а у кошенят виявляється вже через 5 діб після зараження. Тривалий прихований перебіг захворювання спостерігається у котів старших за річний вік. Рабієс відноситься до захворювань, що передаються людині.

Для кожної форми сказу існують характерні симптоми. Симптоматика легкої форми рабієсу:

Різкі перепади настрою. У перші кілька діб після зараження кішка лащиться до господаря, а з часом стає неспокійною та пригніченою.
Рясне слиновиділення. Нижня щелепа вихованці відвисає, і в неї спостерігаються труднощі при ковтанні.
Параліч задніх кінцівок.
Поява геморагічного гастроентериту.

При буйній та легкій формі сказу у кішок спостерігається підвищене слиновиділення

При буйній формі сказу до симптомів легкої форми додається агресивність, відмова від їжі та відвисання щелепи. Поступово у кішки паралізується все тіло, з`являється косоокість і помутніння рогової оболонки ока. Для атипової форми рабієсу характерне сильне виснаження, блювання та пронос з домішкою крові.

Панлейкопенія

Панлейкопенія називають чумкою, і вона є найбільш заразною хворобою. Передається вона від хворої кішки кошенятам і через слину. Вражає захворювання слизову оболонку шлунка та кишечника, клітини організму та деякі внутрішні органи. Період інкубації – від 3 до 11 діб. Серед ознак недуги варто виділити:

млявість;
відмова від їжі та пиття;
блювоту з домішкою слизу;
підвищення температури тіла до 41 градус;
чергування запорів із діареєю;
червоні плями на шкірі, які перетворюються на бульбашки, заповнені рідиною;
аритмію;
гнійні виділення з очей.

Якщо кваліфікована допомога вихованцю не буде надана протягом перших 5 діб після зараження, він помре.

Кальцівіроз

Це захворювання передається кішці при прямому контакті з іншою хворою твариною. Інкубація триває від однієї доби до чотирьох. Збудник займає слизову оболонку носоглотки і розміщується в мигдаликах. Кальцівіроз характеризується появою наступних симптомів:

депресивний стан;
відсутність апетиту;
виснаження;
закладеність носа;
збліднення слизових;
гарячковий стан;
утворення виразок мовою та в ротовій порожнині.

На занедбаних стадіях кальцивірозу у хворої тварини розвивається трахеїт, бронхіт та запалення легень.

Інфекційний перитоніт

Інфекційний перитоніт у представників сімейства котячих виникає внаслідок зараження коронавірусом. Хвороба поділяється на "мокру" і "суху" форму. При першій формі спостерігаються такі симптоми:

відмова від їжі;
гарячковий стан;
збільшення печінки та лімфовузлів;
скупчення рідини в очеревині.

Один із характерних симптомів інфекційного перитоніту – здуття живота.

Набагато складніше діагностувати «суху» форму цього захворювання. Симптоматика неяскраво виражена, серед загальних ознак варто виділити втрату у вазі, відсутність апетиту та апатичний стан.

Лейкемія

Лейкемія сильно послаблює імунітет кішки та здатна провокувати ріст клітин раку. Виявляється це захворювання у вихованців так:

спостерігається виснаження організму;
підвищується температура тіла;
блідніють слизових;
у самок набрякають молочні залози;
запалюється мова.

Лейкемія є одним із найнебезпечніших для кішок захворювань. При цьому захворюванні підвищується ризик появи вторинної інфекції.

Методи лікування

Лікування будь-якого інфекційного захворювання призначає ветеринарний лікар в індивідуальному порядку після встановлення точного діагнозу. Найчастіше фахівці рекомендують використовувати такі засоби та методи лікування:

Комплексна терапія при панлейкопенії. Вітафел, Максідін та Гамавіт вводять вихованцю протягом 3-4 діб. Дозування визначає ветеринар. Після усунення основних симптомів дозу знижують. Щоб уникнути появи ускладнень, вдаються до використання пеніциліну. Підтримувати водний баланс допомагає розчин Рінгера. Під час реабілітації використовують Цамакс.
Медикаментозне лікування при кальцівірозі. Для усунення симптомів використовують Гамавіт. Застосовують і такі лікарські засоби, як Максідін та Аміновіт.
Імуностимулюючі засоби при лейкемії. Основне лікування цього захворювання спрямоване на надання підтримки імунітету, щоб організм тварини міг боротися із хворобою. Для кожної кішки фахівець підбирає індивідуальну схему лікування.
Застосування ін`єкцій при інфекційному перитоніті. При цьому захворюванні показано використання Фоспренілу, а також антибіотикотерапія (Сульфокамфокаїн, Гамавіт). У деяких випадках ветеринар призначає вихованцю імуностимулюючі та противірусні засоби.

Вилікувати кішку від рабієсу неможливо, за найменшої підозри на розвиток цього інфекційного захворювання вдаються до приспання тварини. Як профілактика сказу рекомендується щороку прищеплювати чотирилапого вихованця.