Інфекційний ентеровірус у собак

Ентеровірус у волохатих вихованців є інфекцією, що вражає в першу чергу шлунково-кишковий тракт. Ентерит вірусного походження становить серйозну небезпеку насамперед для молодих тварин із несформованою імунною системою.

Захворювання небезпечне швидким розвитком зневоднення організму. Несвоєчасне лікування нерідко призводить до загибелі собаки. Скоротити ризик інфекції допомагають профілактичні щеплення у встановлений термін.

Види захворювання

У ветеринарній практиці головним чином стикаються з двома формами патогенних мікроорганізмів – Рarvovirus CPV-1 та Рarvovirus CPV-2. Ці різновиди вірусних частинок зумовлюють наявність трьох форм захворювання: кишкової (інтестинальної), серцевої та змішаної (комбінованої).

І кишкова, і серцева форми парвовірусної інфекції характеризуються високим ступенем контагіозності. У зв`язку з цим вірусна хвороба становить серйозну небезпеку для розплідників та притулків.

Смертність серед цуценят може досягати 85 - 90%. Найчастіше піддані інфекції вихованці віком від 3 - 4 тижнів до 5 - 6 місяців. Відзначаються також випадки захворювання собак у віці 2-х років та у старих домашніх тварин внаслідок ослаблення імунітету. Летальність у дорослих особин коливається не більше 15 — 20%.

Поширеність інфекції обумовлена ​​високою стійкістю вірусних часток у навколишньому середовищі. У сухих випорожненнях патогенний віріон може зберігатися до одного року. Він стійкий до дії ультрафіолетового випромінювання, до багатьох дезінфікуючих речовин, благополучно переживає пастеризацію.

Стійкі до агресивних зовнішніх факторів віруси інфекційного ентериту довго зберігають свої вірулентні властивості. У зв`язку з цим собака може заразитися вірусним ентеритом, контактуючи із забрудненими предметами: іграшками, підстилкою, гребінцем, амуніцією. Високий ризик передачі інфекції через заражені вірусом корми та воду.

Інкубаційний період хвороби становить від кількох годин до 5-6 днів. Розрізняють гострий і підгострий перебіг хвороби. У хронічній формі інфекційний паровірусний ентерит протікає дуже рідко, частіше у дорослих особин.

Переносником вірусних частинок від хворого до здорового вихованця можуть бути гризуни, комахи, а також людина. На своєму одязі та взутті, з предметами побуту власник може принести до приміщення з вулиці вірусну частинку та стати причиною інфікування вихованця.

Чи може собака заразитися від людини

Парвовірусна інфекція характерна не тільки для свійських тварин, але і для людини. Загрози зараження собаки від хворого члена сім`ї немає. Причиною є видова специфічність кожної групи парвовірусів. Тому інфікування протікає тільки в рамках одного виду - від собаки до собаки, від кішки до кішки і т.д.д.

Більшість лікарів дотримуються думки, що здорова людина з розвиненим імунітетом заразитися від хворого вихованця не може. Однак є думка, що якщо віруси різних видів тварин мають подібні антигени, то це робить хворого собаку небезпечним для власника та домочадців з ослабленим імунітетом.

У зв`язку з цим деякі лікарі рекомендують уникати контакту з хворою твариною маленьким дітям та вагітним жінкам. Але це попередження носить загальний характер профілактики паразитарних та інфекційних захворювань.

• Блювота. Порушення перетравлення їжі і інтоксикація, що розвивається на тлі хвороби, призводять до частої блювоти у хворої тварини. Блювотні маси мають сірий колір і консистенцію, що тягнеться.
• Больовий синдром. Погладжування вихованця, пальпація в животі викликають у собаки хворобливі відчуття.
• Тварина відмовляється від їжі та води. Загальний стан вихованця, млявий, апатичний. Собака відмовляється від ласощів, неохоче відгукується на поклик, ігнорує прогулянку.
• Гіпертермія. Розвиток вірусу в організмі призводить до підвищення температури тіла на 1,5 градуси.
• На тлі профузного проносу та блювання у хворого вихованця швидко розвивається зневоднення. Шкірні покрови стають сухими, втрачають еластичність. У важких випадках спостерігається захід очного яблука, судоми внаслідок інтоксикації організму.
• Швидке виснаження, втрата ваги.

Лікування собаки

Враховуючи небезпеку парвовірусного ентериту, лікування хворого вихованця необхідно розпочати якомога раніше. Терапевтичні заходи, що призначаються ветеринарним спеціалістом, носять, як правило, комплексний характер і спрямовані на усунення симптомів захворювання та інтоксикації.

В комплексну терапію парвовірусного ентериту ветеринарні фахівці включають загальнозміцнюючі та імуностимулюючі засоби: вітаміни, імуномодулятори. З метою регенерації пошкоджених епітеліальних клітин кишечника ефективно парентеральне застосування вітаміну А та аскорбінової кислоти. Зміцнити противірусний імунітет допоможе курс Гамавіта, Ронколейкіна, Глікопіна тощо. д.

Необхідність проведення інтенсивної терапії, парентеральні способи введення лікарських речовин ускладнюють самостійне лікування вихованця в домашніх умовах. У зв`язку з цим хворого собаку слід помістити в стаціонар для надання кваліфікованої допомоги.

Про лікування ентериту у собак дивіться в цьому відео:

Крім промислових сумішей для годування хворих вихованців можна використовувати каші на м`ясному бульйоні, нежирний сир, варені яйця, яловичину. Годують собаку 4 рази на день невеликими порціями, використовують лише кип`ячену воду.

Наслідки для тварини

При успішному лікуванні кишкової форми недуги негативних наслідків для здоров`я тварин, як правило, не настає. Однак у деяких випадках вірусні частки можуть негативно впливати на роботу міокарда, провокуючи розвиток набутого пороку серця. При такому розвитку подій протягом усього життя тварина відчуватиме проблеми, пов`язані з порушенням серцево-судинної системи.

Профілактика

Уберегти чотирилапого друга від небезпечної вірусної інфекції допоможе своєчасна вакцинація. У цуценят колостральний імунітет за умови того, що їхня мати була вакцинована, зберігається 2 - 3 тижні. Продовжити захист може введення спеціальної імунізуючої сироватки, що містить готові антитіла до вірусу ентериту. Таку процедуру проводять, як правило, у розплідниках та притулках.

Рекомендуємо прочитати про цистите у собак. Ви дізнаєтеся про причини та симптоми захворювання, методи діагностики, лікування у ветеринарній клініці та в домашніх умовах.
А тут детальніше про хворобу Каре у собак.

Парвовірусна інфекція у собак – небезпечна недуга, що характеризується високим відсотком смертності. Тільки своєчасне та інтенсивне лікування в умовах ветеринарної клініки дасть шанс на одужання вихованця.

Комплексна терапія включає детоксикацію організму, боротьбу з зневодненням, попередження вторинної інфекції, загальнозміцнюючі заходи та лікувальну дієту. Найкращим методом захисту тварин від вірусу є проведення активної імунізації.