Симптоми та лікування мікроспорії у котів та кошенят

Різновиди мікроспорії

Поділяють чотири форми цього зараження: початкова стадія (прихована), стерта, поверхнева та фолікулярна. Як вони проявляються:

• Прихована форма - нею можуть страждати сильні дорослі тварини. Діагностиці вона піддається складно, виявити зараження може лише лікар, провівши ретельний огляд пухнастого пацієнта.
• Стерта - у тварини є невеликі залисини, але решта симптомів мікроспорії у кішки практично відсутні.
• Поверхнева - облисілих ділянок на тілі тварини може бути кілька, але запалення виражене слабо.
• Фолікулярна - характеризується вираженим запальним процесом, появою на шкірі кірок та гнійників.

При прихованій і стертій формі зараження облисіла ділянка шкіри може не змінюватися тривалий час. У поодиноких випадках на тілі тварини, яка є носієм мікроспорії, взагалі немає жодних залисин, але шерсть стає недоглянутою зовні — з`являються ковтуни, лупа, сухість. І це незважаючи на регулярний догляд за «шубою» улюбленця.

Причини захворювання

Інкубаційний період цього грибка становить два тижні. У цей період патологія ніяк не виявляється - тварина є просто носієм. Прогресування захворювання залежатиме від таких факторів:

• Імунітету вихованця - тварини з ослабленим імунітетом швидше схильні до будь-яких запалень. Погане харчування, стрес - все це може стати "відправною точкою" для подальшого розвитку хвороби.
• Недотримання гігієни - якщо власник погано дбає про свого вихованця, відпускає на самовигул, не проводить профілактичних ветеринарних оглядів, то не потрібно дивуватися, що тварина може опинитися в групі ризику.
• Наявність пошкоджень на шкірі тварини.
• Вік тварини — чим менше кошеня, тим більша ймовірність, що його імунітет не справлятиметься із запаленнями.
• Зараження паразитами (бліхами, глистами).

Важливо: лишай зазвичай починається з мордочки, тому виникнення залисин на щоках тварини або біля вух — привід звернутися до ветеринара.

Основні ознаки

Перший симптом — поява на тілі тварини ділянок шкіри з вовною. При цьому волоски навколо залисини легко висмикуються, не завдаючи дискомфорту вихованцю. Якщо вчасно не звернутися до ветеринара за допомогою, то таких лисих плям на шубці кішки ставатиме дедалі більше.

При зараженні мікроспорією ділянка шкіри, на якій випала шерсть, покрита невеликими лусочками світло-сірого відтінку. Що відбувається далі:

• Це місце запалюється, набуває червоного відтінку.
• З`являється сильне свербіння. Кіт стає неспокійним, постійно розчісує місце запалення.
• Шкіра починає лущитися, стає набрякою і набуває нездорового синюшного відтінку.
• При переході на більш глибоку стадію поразки лисі ділянки стають дедалі більше.
• Уражаються інші частини тіла - лапи, хвіст.
• На шкірі вихованця утворюються гнійники та кірочки.

Важливо: ставити діагноз повинен лише ветеринарний лікар, бо це захворювання легко переплутати іншими грибковими зараженнями. Трихофітія, фавус (парша), короста можуть мати ідентичні зовнішні прояви, але лікування відрізнятиметься.

Діагностика зараження

Щоб виключити будь-які сумніви у правильності постановки діагнозу та призначити правильну схему лікування мікроспорії у кошенят та котів, ветеринарний лікар зазвичай проводить низку досліджень. Що туди входить:

• Огляд тварини - на облисілих ділянках повинен проглядатися наліт спор грибів. Виявити їх допоможе лампа Вуда. Ділянка, уражена мікроспорами, в променях цього апарату набуває зеленого відтінку.
• Проведення мікроскопії - береться зразок шерсті та скорин і досліджується на наявність конідій або гіф грибів.
• Мікробіологічні дослідження - взяті зразки поміщаються в спеціальне живильне середовище, щоб виділити чисту культуру збудника. Це дозволить поставити найточніший діагноз.

Важливо: перед відвідуванням ветеринарної клініки власник тварини не повинен нічим обробляти уражені ділянки. Інакше це дуже ускладнить діагностику.

Методи лікування

Лікування мікроспорії у кішок можливе в домашніх умовах, але підбирати препарати має ветеринарний лікар. Аналогічно і зі схемою лікування робити призначення повинен тільки фахівець. Самолікування неприпустимо категорично, оскільки використання деяких «людських» ліків, навіть у невеликій дозі, може призвести до непоправних наслідків, аж до летального результату пухнастого пацієнта. Те саме стосується і застосування народних засобів.

Повний курс лікування займає до півтора місяця (у тому випадку, якщо у вихованця не виникне жодних ускладнень). Призначаються лікарські засоби для місцевої обробки уражених ділянок шкіри, медикаменти комплексної терапії (таблетки) та спеціальні вакцини.

Локальна обробка

Кошти для місцевої обробки можуть призначатися як самостійно, так і як допоміжні медикаменти у складі комплексної терапії. Все залежатиме від тяжкості зараження. Ліки, що застосовуються локально:

• Протигрибкові мазі та креми - Міконазол, Мікосептин, Екзодерил, Ітраконазол (крем), Екодакс, Клотримазол. Найчастіше призначаються у разі, якщо область поразки позбавляємо невелика.
• Спреї - Зооміколь, Кубатол.
• Розчин Імаверол. Наносять не тільки вздовж зростання вовни, а й проти нього.
• Для догляду за твариною під час лікування рекомендується використовувати спеціальні протигрибкові шампуні – Нізорал, Незо-фарм. Але застосовуються вони тільки як додатковий засіб, тому що їх лікувальний ефект невеликий.
• Засоби для зниження сверблячки, яка сильно турбує вихованця, наприклад, Стоп-свербіж.

Перед обробкою тварини потрібно обов`язково остригти всю шерсть навколо залисини. Потім цю ділянку шкіри обробити тампоном, змоченим теплою водою з милом або антисептичним засобом (підійде перекис водню, хлоргексидин і подібні). І лише після цього вже наносити мазь чи крем, призначений лікарем. Усі маніпуляції робити рекомендується в одноразових медичних рукавичках.

При використанні «місцевих» засобів важливо стежити за тим, щоб тварина не злизувала їх. Для запобігання цьому можна надіти на вихованця спеціальний комір (придбається у ветеринарній клініці або аптеці) або зробити захисну пов`язку.

Терапія та вакцинація

У складних випадках ветеринар призначає засоби для системної терапії. Лікувати ними тварину потрібно не менше 6-8 тижнів. Про які медикаменти йдеться:

• Ітраконазол. Вважається найефективнішим препаратом. Аналоги - Ірунін, Споранокс
• Флуконазол.
• Тербінафін та інші.

Будь-яке грибкове ураження свідчить про проблеми з імунітетом у тварини. Тому іноді ветлікарі використовують для лікування мікроспорії вакцини:

• Застосування в лікувальних цілях доцільно, оскільки речовини, що містяться в складі вакцин, не дають збуднику можливості перейти в хронічну форму. Одночасне застосування з протигрибковими засобами посилить їхній ефект і швидше призведе до одужання.
• Як профілактичний засіб — для посилення захисних функцій організму та формування стійкості до зараження різними видами мікозів, що вражають шкірний покрив.

Вакцини, які можуть бути застосовані для лікування лишаю, що стрижуть - Мікродерм, Вакдерм, Полівак. Призначати такі засоби має лише ветеринарний лікар.

Важливо: у разі появи алергічних реакцій на медикаменти рекомендується припинити їх використання та терміново звернутися до ветеринарної клініки. Лікар має підібрати інші препарати та відкоригувати схему лікування.

Після закінчення курсу лікування необхідно зробити повторні лабораторні дослідження, які підтвердять, що тварина одужала. Самостійно переривати терапію не можна, оскільки це може призвести до розвитку збудника стійкості до протигрибкових препаратів.

Регулярний огляд у ветеринара, проведення своєчасної вакцинації, гарний догляд та харчування, своєчасне прибирання в будинку - це те, що допоможе знизити ризик зараження вихованця стригаючим лишаєм.

Робити це нескладно, а кішки вміють бути вдячними та цінують будь-які прояви любові людини до них.