Вірус імунодефіциту котів (вік)

Лентивірус відрізняється від інших тим, що може заражати сусідні клітини без поділу при безпосередньому контакті (за допомогою «стрічок»)

За даними дослідників, ця інфекція поширена у світі: від 2% у Тайвані до 29% в Австралії.

Вперше збудник підступної хвороби був виявлений у 1986 році в розпліднику котів (Каліфорнія, США). Сам вірус схожий на збудника СНІДу, яким хворіють люди, але це не одне й те саме. Вірус FIV в основному надає патологічний вплив на Т-лімфоцити, як би залишаючи кішку без імунітету, проте інфікована кішка може прожити довге життя, якщо її господар все зробить правильно.

Небезпека цієї болячки полягає в тому, що паралельно зі СНІДом у кішки можуть розвиватися й інші хвороби (від інфекційних та грибкових захворювань до онкології). Нерідко ВІК-інфіковані кішки хворіють на лейкемію. Адже тварина, організм якої не захищений імунітетом, піддається атакам усіляких вірусів, бактерій та інших патогенних факторів. Хвора кішка не може чинити опір недугам, тому часто вихованці з ВІК помирають від супутніх захворювань, а не від самого вірусу.

Чи передається ВІК людині

Лентивірус FIV специфічний тим, що не може бути переданий людині (так само, як і людський ВІЛ не передається кішкам). Однак власникам інфікованих кішок все одно доведеться проявити певну пильність.

Я чула сумну історію про кота на прізвисько Чарлі Шин. Рудого бездомного котика підібрала жаліслива дівчина. Тварина була занадто млявою і слабкою, а його очі майже не розплющувалися. Нова господиня віднесла кота до ветеринара, який і виявив СНІД у бідолахи. І хоч дівчина не могла заразитися цим вірусом від кішки, ветеринар попередив її про інші небезпеки.

Багато людей, дізнавшись про страшний діагноз своїх вихованців, віддаляються від тварини через страх заразитися

Справа в тому, що організм кішок з ВІК - це точка входу для всіляких заразних хвороб. Людина може «підхопити» вторинні інфекції та віруси:

• стрижучий лишай (грибок, що вражає шкіру);
• лептоспіроз (зачіпає нирки та печінку);
• глисти;
• хвороби, що викликаються найпростішими;
• сказ і т. д.

Саме тому лікарі та ветеринари рекомендують обмежити спілкування інфікованих тварин з дітьми до 12 років. Дитина може чимось заразитися, адже імунітет у малюків ще занадто слабкий, а організм уразливий.

Способи зараження

Вірус імунодефіциту кішок поширюється так само, як і вірус, що викликає СНІД у людини:

• статевим шляхом;
• через слину (під час укусів);
• через кров (наприклад, при дряпанні чи переливанні);
• під час грумінгу (коли одна кішка вилизує іншу);
• через плаценту (внутрішньоутробне зараження кошенят).

До групи ризику входять некастровані дворові коти (вірус розповсюджується під час бійок) та бродячі коти та кішки у віці до 10 років (статевий шлях зараження).

В`язка - один із способів зараження ВІКом

Біологи Саратовського державного аграрного університету ім. Н. І. Вавилова вважають, що випадковий дотик не має значення (вірус швидко гине у зовнішньому середовищі), а ось через укуси та подряпини тварина може заразитися. З приводу інфікування при в`язці думки вчених розділилися: одні припускають, що вірус передається зі спермою самця, інші схиляються до того, що FIV потрапляє в організм, коли при спарюванні кіт кусає самку за холку.

Патогенний вірус імунодефіциту кішок міститься у всіх біологічних рідинах: крові, лімфі, слині і т.п. д. Кішка, що заразилася, може довгий час вести звичайний спосіб життя, при цьому хвороба не буде себе проявляти. Перші ознаки інфікування можуть виникнути тоді, коли в організмі тварини активізуються збудники вторинних захворювань.

Симптоми захворювання

Після інкубаційного періоду (він триває до півтора місяця) з`являться симптоми гострого захворювання:

• висока температура тіла (до 40 градусів);
• збільшення лімфатичних вузлів (можна промацати);
• діарея, втрата апетиту, зневоднення;
• млявість, слабкість, апатія;
• запальні та грибкові захворювання шкіри (дерматити, лишай тощо). д.).

Уважний господар повинен помітити зміни у самопочутті кішки

Потім настає латентний період, що триває до 3 років. Симптоми можуть зникнути, навіть якщо не було лікування. У цей час у тварини продовжать розвиватися і накопичуватись хронічні захворювання, тому що лімфоцитів буде все менше, і організм не зможе боротися з усіма агресивними факторами. Тому ветеринари часто виявляють СНІД у кішок за кілька років після інфікування, при цьому дату зараження встановити неможливо. Не менш часто фахівці діагностують ВІК у тій стадії, коли тварині вже не можна допомогти. Симптомами хронічних недуг можуть бути такі ознаки:

• запалення слизової оболонки ясен та рота (стоматити, гінгівіти тощо). д.);
• порушення в роботі ШКТ (гастроентерит, пронос і т.п. д.);
• хронічний нежить, кон`юнктивіти, сльозотеча тощо. д.;
• проблеми з дихальною системою (ларингіт, бронхіт, набряк легень і т.д. д.);
• запалення слухового каналу;
• атрофія лімфатичних вузлів;
• шкірні захворювання;
• відсутність апетиту, що призводить до виснаження;
• запальні процеси сечовивідних шляхів.

Симптоми багаторічної хвороби відрізняються великою різноманітністю, тому ветлікар може не помітити сам вірус. Зазвичай особливу увагу приділяють усім супутнім захворюванням, а лікування спрямоване на знищення симптомів, що завдають клопоту і самій кішці, і її власникам. Відсутність імунітету у тварини спровокує розвиток невиліковних хвороб, які призведуть до її смерті (старі кішки з ВІК ризикують загинути від раку, наприклад, лімфатичної системи).

Фотогалерея: деякі симптоми вірусної інфекції

Аналізи, необхідні для діагностики

Не всі фахівці здатні розглянути симптоми агресивного вірусу на стадії його розвитку. Виявити ознаки FIV можна за допомогою низки досліджень:

• загальний клінічний аналіз крові (буде мало еритроцитів, нейтрофілів чи лімфоцитів);
• біохімічний аналіз крові (підвищений вміст білка у крові);
• визначення в крові антитіл до вірусу (якщо такий аналіз роблять за ініціативою власника кота, то має пройти не менше ніж 3 місяці після передбачуваної дати зараження);
• полімеразна ланцюгова реакція - ПЛР (виявлення вірусу за допомогою багаторазового збільшення ДНК);
• серологічні випробування ІФА;
• вестерн-блот (western blotting) - виявлення специфічних білків у крові (цей метод використовують тільки в спеціальних наукових лабораторіях).

Як лікувати вірус імунодефіциту у дорослих тварин

Котів, які страждають на ВІК-інфекцію, лікують симптоматично, а позбутися самого вірусу поки не представляється можливим.

Вірусний імунодефіцит, на жаль, не можна вилікувати, але можна підтримувати гідне життя тварини.

Багато господарів хворих котиків після консультації з ветлікарем приймають рішення підтримувати своїх вихованців противірусними препаратами. Проте не всі фахівці вважають, що це допомагає тварині. Справа в тому, що якщо почати давати кішці ліки для підвищення імунітету, а потім різко припинити їхнє застосування, організм тварини дасть збій. Вірус посилить свій негативний вплив на організм, а кішці стане гірше. Тому якщо вже й вирішите підтримувати свого вихованця такими препаратами, то знайте, це назавжди. Як такі ліки зазвичай призначають такі препарати:

• Імуноглобулін протигрипозний (або протикоровий);
• Зідовудін (паралельно із застосуванням ліків потрібно контролювати стан крові — здавати аналізи щотижня);
• Вірбаген Омега (Feline interferon-w) - рекомбінантний інтерферон котів.

Фотогалерея: противірусні препарати для підтримки організму кішки

Крім противірусних препаратів, можуть бути призначені імуномодулятори та імуностимулятори. Їхня ефективність при ВІК не доведена, але немає і даних про шкоду цих препаратів. Ліки, що підтримують уражену імунну систему кішки, здатні боротися з частиною вторинних інфекцій. Зазвичай тваринам призначають один із наступних імуностимуляторів:

• Глікопін (випускається у вигляді пігулок, дозування залежить від ваги тварини);
• Анандін (не можна застосовувати для лікування котів з нирковою недостатністю);
• Фоспреніл;
• Ронколейкін;
• Риботан;
• Поліферрін-А;
• LTCI (імуностимулятор Т-лімфоцитів) вважається одним з найефективніших препаратів при ВІК.

Фотогалерея: імуномодулятори та імуностимулятори при ВІК

Для придушення патогенної мікрофлори ветеринар може призначити антибіотики:

• ампіцилін;
• Ампіокс;
• цефалоспарин;
• пеніцилін і т. д.

Щоб антибіотик справив більший ефект, його іноді поєднують із кортикостероїдами. Але тут є застереження: при виборі подібних препаратів ветеринар повинен проконтролювати, щоб засіб, що рекомендується, не знижував імунітет. Крім того, кішці з імунодефіцитом можуть бути призначені і антигістамінні засоби:

• Димедрол;
• Супрастін;
• Піпольфен;
• Лоратадін;
• Тавегіл і т. д.

Фотогалерея: антигістамінні препарати при імунодефіциті

Вірус імунодефіциту пригнічує діяльність кісткового мозку, через це можуть виникнути гематологічні розлади (нейтропенія, лімфоспенія, анемія тощо). д.).

Коли діти запитують мене, що таке анемія, я пояснюю, як то кажуть, на пальцях. Кров складається з клітин різного кольору. Коли в крові мало червоних клітин-еритроцитів, розвивається анемія (малокровність). А коли в крові не вистачає білих кров`яних клітин – лімфоцитів – це називає лімфопенією. За цієї хвороби організм втрачає головних імунних солдатиків, адже лімфоцити потрібні для боротьби з інфекціями. Нейтропенія - це один із станів при лімфопенії.

Для боротьби з цими станами призначають такі препарати:

• Нейпоген, Лейкостім, Філграстім і т.п. д. (при нейтропенії);
• Епокрін, Епоетин Бета, Ерітростім і т.п. д. (при анемії).

Фотогалерея: засоби, що призначаються при гематологічних розладах

При лікуванні анемії іноді показано і переливання крові. Ця процедура дає хороший результат, так можна швидко і ефективно досягти збільшення червоних і білих кров`яних тілець. Однак переливання доступне далеко не в кожній клініці, до того ж ця процедура дає лише тимчасовий ефект. Чужі кров`яні клітини здатні викликати анафілаксію (рідкісний вид непереносимості) - при такому явищі кішка може загинути.

Зазвичай все лікування зводиться до прийому вітамінів та боротьби з вторинними інфекціями. Справа в тому, що противірусні ліки та засоби, що стимулюють кістковий мозок, коштують недешево. Наприклад, ціна за 1 ампулу Нейпогена може досягати 5 тис. рублів, а упаковка Ерітропоетину - 4 тис. рублів. Деякі препарати взагалі в Росії не продаються, тому люблять і зневірені котоводи замовляють імпортні ліки, а це ще дорожче. До того ж ветеринари рідко призначають такі дієві засоби, оскільки котячий СНІД діагностується далеко не завжди.

Але не все так сумно, як здається. Порівняно з людьми, які хворіють на ВІЛ-інфекцію, кішки з ВІКом можуть вижити. Випадки загибелі тварин від СНІДу трапляються рідко. Життя домашніх тварин набагато коротше за людське, тому інфіковані коти і кішки не встигають відчути на собі весь вплив підступного вірусу. Навіть якщо діагноз встановлять у віці 10 років, а господар підтримуватиме свого вихованця ліками та доглядом, то тварина зможе прожити ще 5–8 років. А середня тривалість життя кішок - 15-16 років. Тому не треба впадати у відчай і вдаватися до крайніх заходів. Навпаки, приділяйте своєму улюбленцю більше уваги і турботи, а він вам віддячить щасливим мурчанням.

Чи хворіють кошенята і як лікувати їх

Кошенята теж можуть захворіти на СНІД, але це трапляється рідко. Оскільки, швидше за все, зараження відбулося від кішки-матері, ви можете ініціювати обстеження малюка. Якщо кішка відчула себе погано, а ви запідозрили у неї ВІК-інфекцію, то до ветеринара треба поводити і її, і всіх кошенят.

Власники кошенят переживають, що їхні маленькі вихованці можуть бути інфіковані у ранньому віці

Лікування кошеням призначають таке ж, як і дорослим тваринам. Різниця буде лише у дозуванні препаратів. По-перше, це пов`язано з тим, що у малюків імунна система не сформована до кінця. Якщо з раннього віку котик житиме повністю за рахунок штучно придбаних антитіл, то надалі організм тварини не зможе самостійно протистояти навіть легким інфекціям. А по-друге, багато препаратів, що призначаються при ВІК, створені для лікування людей, а це вже зовсім інша концентрація активних речовин.

У випадку з імунодефіцитом у кошенят все залежить від ветеринара. Фахівець повинен не просто розпізнати заразу, а й призначити грамотну підтримку організму малюка. Можливо і таке, що ВІК-інфекція у кошеня знаходиться в латентному стані. У такому разі можна не напихати тварину сильними препаратами. Тут знадобиться правильний догляд, адже господареві доведеться берегти свого улюбленця від вірусів та інфекцій. Деякі котівники при виявленні вірусу у кошенят замислюються про їхнє приспання, але я вважаю, що це негуманно.

Догляд за хворою твариною

Якщо у вашого вихованця виявили ВІК, то запам`ятайте наступні правила:

1. Хвору кішку не можна випускати на вулицю (це профілактика зараження інших тварин та захист вашого вихованця від різних інфекцій).
2. Таких тварин потрібно каструвати.
3. Кішкам з імунодефіцитом не можна робити щеплення.
4. Кожні півроку потрібно проходити обстеження (вага тіла, огляд лімфузлів, очей, шкіри тощо). д.).
5. Щорічно слід проводити дослідження крові (загальний та біохімічний аналізи).

Господарю інфікованого вихованця доведеться дотримуватися деяких правил догляду за кішкою

Крім того, вам доведеться давати кішці ті препарати, які були призначені ветеринаром. Якщо виник ризик пропуску застосування якихось ліків, то можна попросити когось із родичів. А також варто скористатися послугами котячого стаціонару. У ветклініках, де надається така послуга, цілодобово чергують ветеринари — вони зроблять потрібні уколи та дадуть таблетки. Мені доводилося користуватися подібною послугою: це недорого, а нагляд професіоналів набагато кращий, ніж допомога родичів.

Крім того, хворій кішці призначають дієту (для цього потрібно проконсультуватися з ветеринаром, що лікує). Харчування інфікованої тварини має бути ретельно збалансованим та корисним.

Профілактичні заходи

Спеціального профілактичного щеплення від котячого СНІДу поки що не існує, однак є вакцини, які мають широкий спектр дії. Наприклад, у 2002 році американські вчені створили вакцину Феловакс (Fel-O-Vax FIV, Fort Dodge Animal Health). Таке щеплення можна робити тільки здоровим кішкам та кошеням у віці від 8 тижнів. Дослідження показали, що до 80% кішок було захищено від СНІДу саме за допомогою цього препарату. Однак і тут є застереження: подібна ін`єкція може викликати саркому м`яких тканин у місці уколу, тому вакцинують тільки тих кішок, які найбільш схильні до зараження.

Захистити кішку від СНІДу можна за допомогою вакцин

У Росії мало людей прищеплюють своїх вихованців за допомогою таких препаратів. Більшість профілактичних заходів спрямована на обмеження можливості зараження:

• виключення можливості вільного вигулу кішки та її спілкування з вуличними тваринами;
• кастрація котів (дозволяє знизити кількість бійок між ними);
• кастрація/стерилізація інфікованих кішок (виключає зараження кошенят, у тому числі внутрішньоутробне);
• ізоляція кішок із імунодефіцитом від здорових тварин;
• тестування всіх новопридбаних кішок на наявність вірусу;
• в`язка лише з перевіреними самцями;
• якщо кішку планують включити до програми племінного розведення, то її потрібно тестувати та вакцинувати.

Котячий імунодефіцит та ВІЛ-інфекція у людей – це схожі захворювання, але ВІК небезпечний для людей. Інфіковані кішки можуть прожити довге та щасливе життя, незважаючи на те, що котячий СНІД невиліковний. Щоправда, для підтримання нормального життя кота-вірусоносія може знадобитися довічне лікування.