Барракуда – морська щука

Барракуди (Sрhyrаеnа) - риби, що відносяться до роду лучеперих морських риб і загону окунеподібних. Баракудові виділяються в монотипове сімейство, яке включає більше двох десятків сучасних і добре вивчених видів.

Опис барракуди

Усі барракуди, що населяють в даний час морські та океанські води – хижачки, які в залежності від своїх видових особливостей мають деякі зовнішні відмінності. Своїм зовнішнім виглядом усі барракуди нагадують кровожерливих та небезпечних хижаків – річкових щук. Саме з цієї причини барракуда заслужила свою другу назву – «морська щука».

Зовнішній вигляд

Відмінною рисою барракуди є наявність потужної та добре розвиненої, досить масивної та великої нижньої щелепи, яка виражено виступає за верхню щелепу. Ряд невеликих і досить гострих зубів розташовується на щелепі зовні, а всередині розташовані досить великі та міцні зуби. На сьогоднішній день максимальним зареєстрованим розміром морської хижачки вважається 2,05 метри при вазі 50 кг.

Види барракуди

В даний час налічується трохи більше двадцяти видів морських хижаків кефалеподібних, що відносяться до поширеного роду Барракуди. Для всіх представників сімейства характерні великі розміри тіла. Середня довжина барракуди становить приблизно метр, але часто зустрічаються і довші екземпляри. Маса тіла дорослої барракуди варіює в межах 2-10 кг.

Тіло у барракуди, незалежно від виду, циліндричне та помітно витягнуте, з «щучою» головою та загостреним «рилом». Плавники у барракуди порівняно невеликі за розмірами, а основна відмінність від щуки представлена ​​парою спинних плавників.

Перший спинний плавець має п`ять колючих та гострих променеподібних відростків. Тіло морської хижачки покриває дуже дрібна і досить щільна луска сріблястого, зеленувато-сірого або синювато-сірого фарбування. Багато видів мають на боках характерні та помітні смуги.

До найбільш поширених та цікавих видів відносяться:

• велика барракуда (Sрhyrаenа bаrrасudа) - метрова або півтораметрова хижа риба з великою головою і дуже добре розвиненою нижньою щелепою. Особливо великими із зафіксованих на сьогоднішній день стали дорослі особини, що мають рекордну вагу 46,72 кг при довжині 1,7 м, а також 50,0 кг при довжині 2,0 м;
• сфірена-гуачанчо або Гуачанчо (Sрhyrаеnа guashansho) - один з різновидів сімейства баракудові, що володіє видовженим і торпедоподібним тілом з обтічною формою, чим і обумовлена ​​здатність швидко і легко пересуватися у водній товщі. Вид відноситься до категорії об`єктів для рибальства в Північно-Західній Африці та на території Центральної Америки;
• барракуда Тупорила (Sрhyrаenа оbtusаtа) - невеликий різновид з довжиною тіла не більше півметра. Ареал поширення представлений кораловими, піщаними та скелястими рифами в Індійському та Тихому океані, а також поблизу узбережжя східної частини Африки, Філіппін, Мікронезії та Індонезії. Видовою особливістю тупорилої барракуди є не надто виражена агресивність, або так зване «миролюбство».

У деяких районах тропічних вод полювання на хижу барракуду неймовірне популярне. Лов риби відбувається на нічному заході, коли морський мешканець стає дуже безтурботним.

Образ та тривалість життя

Барракуда дотримується мілководних ділянок, тому найчастіше хижак зустрічається у безпосередній близькості до берегів та коралових рифів. Дорослі та статевозрілі особини звикли триматися поодинці, а всі молоді риби, незалежно від виду, часто збиваються у досить численні та агресивні зграї. Такий варіант «зграйності» не є характерним для більшості хижих риб, тому належить до своєрідних особливостей саме барракуди.

Доросла риба характеризується малою рухливістю, тому воліє полювати на свою видобуток з будь-якої засідки, включаючи затишні куточки коралових рифів. Барракуди, які поєднуються в зграї, навпаки, характеризуються неймовірною рухливістю.

Такі хижаки перебувають у безперервному русі, але в виявлену видобуток особини кидаються відразу всієї зграєю. Барракуда здатна розвивати велику швидкість – до 42-43 км/год. На думку багатьох фахівців, середня тривалість життя не перевищує, як правило, дванадцять років.

Це цікаво! Зі своїми побратимами у барракуди досить складні стосунки, тому навіть найменша рана на тілі риби значно підвищує ризик бути розтерзаною своїми ж родичами.

Ареал та місця проживання

Велика хижа риба вважає за краще жити в приповерхневих шарах вод тропічних і субтропічних морів. Наприклад, у Червоному морі зустрічається вісім видів барракуди, а в Середземному морі – чотири різновиди.

Ареалом поширення барракуди також є Червоне та Карибське море, Атлантичний та Тихий океан. Для того, щоб великий хижак міг полювати і прогодувати себе, місце проживання має бути не тільки теплим, але і досить мілководним, з достатньою кількістю укриттів і коралових рифів.

Раціон та харчування барракуди

Основний раціон баракуди представлений не надто великими морськими мешканцями, серед яких значну частину становлять:

• ставрида;
• кальмари;
• анчоуси;
• рачки;
• креветки.

Досить часто дорослі та статевозрілі, великі барракуди нападають на досить великих мешканців морів, особливо якщо така риба поранена чи ослаблена хворобою. Хижак ховається серед каміння або рифів, де здатний годинами вистежувати свою здобич. Потім барракуда наносить своїй жертві потужний удар усім мускулистим тілом, після чого активно рве оглушену і збиту з пантелику жертву численними гострими зубами.

Морський хижак неймовірно ненажерливий, тому цілком може використовувати в харчових цілях багатьох отруйних морських жителів, що стає причиною накопичення в м`ясі небезпечних та токсичних речовин.

Розмноження та потомство

В даний час вчені не змогли повністю визначитися з періодом та особливостями нересту різних видів барракуди. Єдиною обставиною, достеменно відомим сучасним ученим на сьогоднішній день, є також той факт, що активно розмножуватися морський хижак може протягом усього року.

Якщо на полювання небезпечні хижаки можуть вирушати поодинці, то на період розмноження така хижа риба збирається в досить великі зграї. Часто можна спостерігати жорстокі та криваві бої, за допомогою яких готові до розмноження самці привертають увагу статевозрілих самок.

Це цікаво! Ікрометання здійснюється в поверхневих водах, а рівень продуктивності дорослої та статевозрілої самки може досягати 240-250 тисяч не надто великих ікринок.

Статевої зрілості барракуди досягають досить рано. Приблизно другого року життя самець буває готовий до відтворення повноцінного потомства. Самка трохи відстає у своєму зростанні та розвитку, тому набувають статевої зрілості і вирушає на нерест на кілька місяців пізніше самця.

Наявність комфортних та теплих умов сприяють швидкій появі мальків, тому майже одразу після появи маленькі рибки виходять на полювання. Досить часто зубаті малюки й самі перетворюються на жертв не лише своїх батьків, а й інших водних мешканців. У міру зростання та розвитку мальки барракуди самостійно перебираються у води з достатньою глибиною.

Небезпека для людини

Особливу небезпеку для людини становлять досить великі зграї, в яких барракуди почуваються дуже впевнено, тому навіть люди в аквалангах не викликають таких водних хижаків будь-якого переляку. Найчастіше напад на людину фіксується в каламутних або надто темних водах, де будь-який рух рукою або ногою сприймається барракудою, як можливість пополювати.

Важливо! Фахівці, що вивчають морських жителів, цілком обґрунтовано вважають, що небезпека хижої барракуди для людей сильно перебільшена, тому що в більшості випадків така риба цілком мирно плаває поблизу дайверів і не виявляє жодної агресії.

Як показує практика, причиною нападу хижака на людину може стати наявність на плавці блискучих предметів. Завдяки гострим і численним зубам, барракуда завдає дуже тяжких ушкоджень, розриваючи не тільки шкірні покриви та м`язову тканину, але також вени та артерії людини.

Промислова цінність

На сьогоднішній день барракуда досить активно виловлюється не лише у спортивних, а й промислових цілях. Дорослі та великі барракуди – безстрашні водні хижаки, тому практично не мають природних ворогів у природному середовищі, за винятком людини.

М`ясо хижої риби обробляється всіма відомими в даний час способами. Барракуду можна смажити, гасити, а також відварювати і запікати в духовці або на мангалі.

Готуються страви і з філе, яке попередньо повністю позбавляється кісток та шкіри. Проте, справжні гурмани та поціновувачі морепродуктів вважають, що саме шкіра здатна надавати рибним стравам неповторний і оригінальний аромат, смак і жирність. Особливою популярністю користується обсмажене в клярі філе, яке подається із салатами чи свіжими овочами.

Відео про барракуд