Еозинофільна гранульома

Еозинофільна гранульома – захворювання запального характеру, з яким часто стикаються власники котів. Точна причина його розвитку невідома, а патологічний процес погано піддається терапії, тому що раніше взяти його під контроль, тим більше шансів на повне одужання. Що таке еозинофільна гранульома у кішок і як її лікувати?

Точні причини розвитку еозинофільної гранульоми у кішок невідомі, але найчастіше захворювання вражає особин жіночої статі віком від 3 до 5 років. До групи ризику розвитку патологічного процесу входять тварини з такими нарушениями:

• гіперчутливість організму, що виявляється у частих алергічних реакціях;
• хронічні дерматити та інші захворювання шкірних покровів;
• генетична схильність до розвитку еозинофільної гранульоми (якщо хвороба діагностувалася у матері, ймовірність її виникнення у кошенят жіночої статі підвищується);
• гормональні збої внаслідок захворювань, що передаються статевим шляхом, зловживання гормональними контрацептивами, системних хвороб тощо. д.

При попаданні в організм алергенів або будь-яких речовин, що провокують патологічні реакції, в глибинних шарах слизових і шкірних покривів починається аномальне розростання клітин, яке носить назву еозинофільна гранульома. «Пусковим» механізмом для розвитку хвороби є зараження глистами, укуси бліх та кліщів, наявність подразнюючих факторів у кормі чи навколишньому середовищі.

Для довідки! Еозинофільна гранульома вражає виключно представників сімейства котячих, тому побоюватися зараження при контакті з кішкою не варто. У людей існує захворювання з аналогічною назвою (ще воно відоме як хвороба Таратинова), але воно вражає кісткові тканини, має іншу природу і ніяк не пов`язане з патологічними процесами в організмі котів.

Форми та різновиди

Еозинофільна гранульома має кілька форм, причому одна кішка може хворіти на одну з них або відразу декількома. Всі різновиди патології мають аналогічну причину виникнення, але різні симптоми та особливості клінічного перебігу.

Таблиця 1. Форми та особливості еозинофільної гранульоми.

Ураження локалізуються на шкірних покровах і слизових оболонках навколо ротової порожнини, а також у роті, і можуть з`являтися у котів будь-якої породи та віку, але у самок вони спостерігаються втричі частіше. Їхня поява обумовлена ​​імунною реакцією на алергени та інші дратівливі речовини. Виразки діаметром 2-5 мм мають чітко окреслені краї, червоно-коричневий відтінок, інші симптоми (свербіж, болючі відчуття), як правило, відсутні.За наявності сприятливих факторів бляшки можуть з`явитися у всіх тварин, незалежно від віку та породи. Найчастіше вони спостерігаються на животі або внутрішній стороні нижніх кінцівок, і можуть бути одиничними чи множинними. Прояви цієї форми захворювання мають вигляд овальних плям червоного відтінку від 5 мм до 5 см у діаметрі з добре окресленими краями, трохи піднятими над поверхнею шкіри. Бляшки часто супроводжуються виразкою, виділенням рідкого ексудату та сильним свербінням.Для розвитку міліарного дерматиту необхідна сукупність провокуючих факторів – наприклад, він часто виникає за наявності алергічних реакцій у кішок, заражених бліхами або глистами. Симптом - множинні висипання, покриті скоринками, при хронічному перебігу хвороби спостерігаються пігментовані плями. Ще одна поширена ознака хвороби – помірна або інтенсивна сверблячка.Основна причина захворювання – алергічні реакції організму. Виявляється ураженнями слизових оболонок і шкірних покривів, які найчастіше з`являються на морді, рідше на задній поверхні стегна, але загалом можуть спостерігатися будь-яких частинах тіла. Іноді присутня помірна сверблячка і набряклість тканин.

Для довідки! Найбільш поширені форми еозинофільної гранульоми – бляшки та власне гранульоми, що з`являються на лапах та навколо ротової порожнини.

Симптоми

Симптоматика патології багато в чому залежить від її форми, але загальні ознаки є у всіх різновидів. Перший тривожний симптом – наявність уражень шкіри, які мають вигляд круглих або овальних горбків із блискучою, іноді вологою поверхнею. Шерсть навколо них випадає, а за наявності сверблячки вихованець буде постійно свербіти і вилизувати уражені місця. Іноді їх появі передують припухлості, місцеві набряки та жовто-коричневі виразки, які спочатку не доставляють кішці дискомфорту, але з прогресуванням патологічного процесу можуть розростатися і поступово переходити на інші частини тіла.

Іноді кішки з еозинофільною гранулемою стають неспокійними і виявляють більше агресії, при локалізації уражень на лапах з`являється кульгавість, а якщо вони розростаються всередині ротової порожнини і перешкоджають нормальному прийому їжі, до симптомів приєднуються ознаки виснаження зневоднення.

Відео – Шкірні хвороби у кішок та їх діагностика

Діагностика

Діагностика еозинофільної гранульоми складається з декількох етапів і дозволяє відрізнити патологію від дерматологічних та онкологічних захворювань із схожими симптомами.

1. Зовнішній огляд. Лікар проводить детальний огляд уражень шкіри з використанням спеціальних збільшувальних стекол та інших пристроїв.
2. Збір анамнезу. Збір анамнезу проявляється з метою виявлення провокуючих факторів, які можуть спричинити алергічну реакцію організму. Власнику ставлять питання, що стосуються раціону та умов проживання кішки, а він повинен детально розповісти про всі аспекти життя вихованця.
3. Забір мазка. Після збору анамнезу та зовнішнього огляду ветеринар бере мазок-відбиток з поверхні виразок на предметне скло, забарвлює його спеціальними речовинами та розглядає під мікроскопом. Метод дозволяє визначити наявність та тип патогенних мікроорганізмів, які можуть бути присутніми на поверхні шкіри, а також виявити еозинофіли – висока концентрація цих клітин у зразку є підтвердженням діагнозу.
4. Аналізи крові. Дослідження допомагає виявити підвищений вміст еозинофілів та інші ознаки запального процесу.
5. Тести на виявлення паразитів. Вони проводяться для виявлення бліх, глистів та інших паразитів, які можуть спровокувати патологічні реакції організму.
6. Алерготести. Внутрішньошкірні проби, що дозволяють виявити алергічні реакції на різні фактори довкілля.
7. Біопсія. Забір зразків тканин необхідний при підозрі на пухлинні процеси, і призначається у випадках, коли в еозинофільних бляшках, виразках та папулах виявляються огрядні або гігантські клітини.

Увага! Призначати лікування кішці з еозинофільною гранулемою можна лише після проведення комплексної діагностики – симптоми хвороби нагадують прояви інших патологічних процесів інфекційного, неінфекційного чи злоякісного характеру.

Як лікувати хвору кішку

Оскільки прояви еозинофільної гранульоми пов`язані із системними реакціями організму, а не з пошкодженнями шкірних покривів, використання мазей, кремів та інших місцевих засобів не є доцільним. Основу лікування складають гормональні препарати:

• Дексаметазон (0,3 мг/кг на добу));
• Преднізолон (2 мг/кг);
• Тріамцинолон (0,8 мг/кг).

Стероїди приймають у вигляді таблеток або вводять підшкірно, причому курс лікування не повинен перевищувати 3 тижні, а точні дозування та частоту застосування визначає лікар. У міру того, як шкірні ураження зникають, дози препаратів зменшують, а потім скасовують зовсім.

Як додаткове лікування використовуються симптоматичні препарати (місцеві краплі та мазі, зменшують свербіння), вітаміни та антипаразитарні засоби.

У тяжких випадках, коли еозинофільна гранульома не піддається лікуванню стероїдами, застосовуються імуносупресори – лікарські препарати, які пригнічують роботу імунної системи та знижують інтенсивність її реакції на дію алергенів.

Якщо утворення на шкірі та слизових оболонок завдають серйозного дискомфорту або заважають нормально приймати їжу, проводиться хірургічне втручання – лазерна деструкція, кріотерапія або висічення уражених тканин. Оперативне лікування обов`язково поєднують з консервативною терапією, інакше існує висока ймовірність рецидиву хвороби.

Прогноз лікування залежить від того, чи встановлений провокуючий фактор патологічного процесу і чи існує можливість його усунути. Якщо контакт тварини з алергеном обмежений, еозинофільна гранульома повністю виліковується без ускладнень та наслідків.

Важливо! За відсутності лікування еозинофільна гранульома може перерости в злоякісну пухлину, тому при перших ознаках патології вихованцю необхідна діагностика та комплексна терапія.

Догляд за хворою кішкою та профілактика хвороби

Кішці з діагнозом «еозинофільна гранульома», а також тваринам, які нещодавно одужали, потрібен особливий догляд. Кішку потрібно перевести на гіпоалергенний корм, придбати спеціальний наповнювач для лотка, якнайчастіше прибирати місця, де вихованка їсть і спить, щодня мити і дезінфікувати миски для їжі та води.

До раціону потрібно ввести натуральний білок (нежирне куряче м`ясо), вітаміни та мікроелементи, а також усунути всі продукти, здатні викликати алергічні реакції. Обов`язковою є регулярна антипаразитарна обробка, незалежно від наявності у кішки бліх і глистів. Крім того, з місць, де любить бувати кішка, потрібно по можливості прибрати побутову хімію та засоби гігієни – для тварин з підвищеною чутливістю небезпечні навіть їх випаровування. Важливу роль відіграють профілактичні огляди у ветеринара – особливо вони актуальні для тварин із хронічними захворюваннями та зниженим імунітетом, у яких рецидиви еозинофільної гранульоми спостерігаються найчастіше.

Еозинофільна гранульома - не найнебезпечніше захворювання, що зустрічається у представників сімейства котячих, але ігнорувати його симптоми не можна, тому що при тривалому перебігу та відсутності терапії вона може викликати серйозні ускладнення. При появі перших симптомів патології власнику тварини слід якнайшвидше показати її ветеринару та ретельно виконувати всі лікарські рекомендації.