Здуття живота у собак: причини, симптоми та лікування

Здуття живота у собак рідко асоціюється у людей з чимось серйозним, сприймаючись як неприємний, але швидкопрохідний симптом. Тим часом саме цей симптом може вказувати на серйозні проблеми зі здоров`ям у вихованця, який не можна ігнорувати. Причини, що ведуть до здуття, варіативні: ця недуга можуть спровокувати як поганий раціон харчування, так і онкологія. Тому, зіштовхуючись зі здуттям у свого вихованця, господареві важливо зберігати пильність і оцінювати ймовірні наслідки цього стану. Про причини та сценарії, за якими розвивається здуття живота у собак, розповідаємо далі.

Тваринам із гострою формою здуття необхідна якнайшвидша операція, яка дозволить відкачати надлишки рідини з черевної порожнини. Іноді гостра форма буває пов`язана не з рідиною, а з повітрям та надмірним газоутворенням, внаслідок якого у собаки можуть стискатися легені.

Хронічна форма

Хронічне перебіг здуття живота передбачає менш виражену симптоматику, яка часто залишається таємницею для власника, оскільки собака зберігає колишній апетит і залишається активною. Причинами хронічної форми здуття найчастіше стають диспепсичні розлади, проблеми з печінкою або навіть гормональний дисбаланс.

Причини здуття живота собак

Здуття живота може відбуватися як внаслідок неправильного годування, так і через хронічні хвороби, пов`язані з дисфункцією щитовидної залози та гормональним дисбалансом. Тому без відповідних аналізів, «на око», визначити причини цього неприємного стану практично неможливо. Далі ми розглянемо основні патологічні причини здуття живота.

Глистна інвазія

На жаль, далеко не всі господарі належним чином дотримуються правил профілактики від глистів та вчасно дають своїм вихованцям протипаразитарні препарати. У більшості випадків саме ці найпростіші призводять до неполадок у шлунково-кишковому тракті собак, які приносять їм постійний дискомфорт.

Симптоми

Серед симптомів, що вказують на гельмінтоз у собаки, є:

• зміна стільця у тварини. Це можуть бути як запори, так і проноси, не властиві тварині раніше. Буває і так, що обидві форми ненормального випорожнення чергуються один з одним;
• калові маси стають неоднорідними. При цьому змінюється їхня консистенція: у ній виявляються кров`яні вкраплення, слиз, навіть самі глисти або їх личинки, що мають схожість із рисовими зернами;
• періодичні напади блювоти, не обумовлені отруєнням або гострою алергічною реакцією-
  

  Блювотні позиви при глистних інвазіях не завжди бувають продуктивними

• здуття живота, яке нерідко призводить до його характерного та гучного бурчання;
• значна втрата ваги, яка може поєднуватись як з відсутністю інтересу до їжі, так і з підвищеним апетитом;
• загальні ознаки нездужання, в які включається поганий сон, посиніння слизових оболонок внаслідок анемії, погіршення якості вовни та її рясно випадання.

Піометра

Піометра торкається репродуктивних органів тварини, являючи собою запалення матки, а тому зустрічається тільки у самок. Основною причиною виникнення піометрів є підвищення рівня статевого гормону прогестерону, яке відбувається після закінчення тічки. Вважається, що піометрі більш схильні до зрілих особин 5-6 років, проте ознаки даної патології можуть зустрічатися як у молодших сук, так і у літніх людей.

Піометра супроводжується скупченням рясних гнійних виділень у порожнині матки, яка або залишається в самому органі, або має можливість вийти з організму. Залежно від того, що відбувається надалі з цим слизом, виділяють два види піометри:

• закритий
• відкритий.

До здуття живота призводить саме закритий варіант патології, що перешкоджає відтоку слизу. Відкрита форма передбачає відкритий канал шийки матки, завдяки якому слиз залишає цей орган.

Симптоми

До симптомів закритої форми піометри відносяться такі прояви:

• різка втрата апетиту, що поєднується з безперервною спрагою;
• загальний пригнічений стан, слабкість;
• підвищення температури до 40 °C та вище;
• напади блювоти, що ще більше погіршують стан організму. зневоднюючи його;
• здуття живота в області матки, виражена болючість при пальпації та напруженість м`язової стінки органу.

Відкрита піометра може протікати абсолютно безсимптомно, за винятком невираженого зниження апетиту і невеликого підвищення температури, які легко не помітити. Відкрита піометра часто набуває хронічної форми, ускладнюючи згодом перебіг вагітності у самок.

Перитоніт

Під перитонітом мається на увазі запалення очеревини - тканини, що вистилає зсередини черевну порожнину і захищає внутрішні органи. Слід зазначити, що перитоніт складно назвати хворобою як такою, оскільки часто він постає як певна фінальна точка низки захворювань, таких як:

• гельмінтоз;
• панкреатит;
• рак органів черевної порожнини;
• жовчнокам`яна хвороба;
• гастроентерит;
• нефрит;
• абсцес матки.

Перитоніт може виникнути навіть у абсолютно здорового пса, якщо той відразу після їжі вирішить викупатися і зіткнеться із закономірним заворотом кишок. Іншими частими причинами перитоніту, не пов`язаними із захворюваннями, є травма живота або невдала операція на органах черевної порожнини. Існує також окремий вірусний тип перитоніту, що виникає внаслідок появи тваринного інфекційного захворювання.

Симптоми

Перитоніт ніколи не протікає у прихованій формі та передбачає дуже болючі симптоми, які собака не зможе приховати. Серед проявів, якими можна пізнати перитоніт, виділяють такі:

• зовні собака виглядає дуже напруженою. Кожен рух робить дуже обережно, намагаючись уникнути чергового нападу болю. Ходьба часто супроводжується скигленням або верескуванням;
• через постійну м`язову напругу живіт на дотик стає схожим на камінь. При цьому сама тварина вкрай негативно реагує на спроби господаря оглянути живіт і намагається вирватися-
  

  Гострий дискомфорт спонукає собаку захищатися від будь-яких спроб оглянути її живіт

• живіт помітно збільшується в розмірах внаслідок скупчення ексудату, проте внутрішні органи промацати в ньому не вдається. Здуття поєднується із загальним виснаженням;
• підвищення температури тіла поєднується з холодними вухами та носом;
• часті позиви до сечовипускання;
• собака зовсім відмовляється від їжі, проте постійно потребує води.

Тривалість перитоніту залежить від того, у якому контексті він виступає. Якщо йдеться про зовсім маленьке цуценя, заражене глистами, то його смерть може наступити протягом одного дня. Незміцнілий кишечник просто не витримає напору паразитів і калових мас і «вибухне», після чого його вміст опиниться в черевній порожнині тварини, призводячи до найсильнішої інтоксикації. У деяких випадках собаки можуть проходити з перитонітом кілька днів і навіть тижнів. Так чи інакше перитоніт, якщо його не лікувати, призводить до смерті.

Асцит

За своїм описом асцит багато в чому схожий з перитонітом. Подібно до перитоніту, асцит є не самостійним захворюванням, а одним із проявів патологій у занедбаній формі. Так само, як і перитоніт, асцит передбачає здуття живота внаслідок скупчення у очеревині великої кількості рідини. Більше того, перитоніт нерідко є причиною розвитку асциту, який також називають черевною водянкою.

Асцит нерідко проявляється на тлі наступних патологій:

• онкологія органів черевної порожнини (пухлина може перешкоджати відтоку лімфи або здавлювати судини, призводячи до рясного виділення ексудату);
• гостра печінкова недостатність та інші хвороби печінки;
• захворювання серця, нерідко пов`язані з уродженими вадами;
• сечокам`яна та жовчнокам`яна хвороби, цистит та інші захворювання, що пригнічують роботу нирок;
• перитоніт.

Іноді передумовою розвитку асциту є неправильно складений раціон харчування, у якому міститься недостатня кількість білків. Білкове голодування може розвиватися у тварин, господарі яких надають перевагу натуральному харчуванню, але при цьому не дають собаці достатню кількість м`яса (як головного джерела білків).

Симптоми

Незалежно від того, в контексті якого захворювання у собаки розвинувся асцит, його симптоматика приблизно однакова і включає такі прояви:

• здуття живота добре помітно у підтягнутих собак, проте може бути менш очевидним у вихованців із зайвою вагою. До того ж кількість рідини, що виділяється індивідуально: в деяких випадках її може бути зовсім небагато;
• утруднення дихання відбувається внаслідок здавлювання легень асцитним ексудатом. Внаслідок нестачі кисню у тварини можуть розвиватися задишка, а також посиніння слизових оболонок-
  

  Асцит, як і перитоніт, часто призводить до стискання легень та обмеження доступу кисню

• набряклість найчастіше проявляється на тлі вже наявної ниркової недостатності;
• постійна потреба у воді та прискорені позиви до сечовипускання;
• часті напади блювання;
• атрофія м`язових тканин внаслідок швидкого збільшення ваги собаки через скупчення рідини.

Відео - Як розпізнати асцит у собаки?

Що робити при здутті живота у собаки?

Якщо ви виявили збільшення живота у свого вихованця, найкраще, що можна зробити в даній ситуації – це показати собаку ветеринарові. Будь-які домашні методи лікування можуть призвести до різкого погіршення стану вихованця і навіть його смерті. Як ми вже писали вище, здуття часто є наслідком серйозних патологій в організмі тварини, які не піддаються народним методам лікування. Тимчасовий ресурс є дуже важливим, оскільки іноді для допомоги є лише лічені години.

Заборонені дії

До зустрічі з ветеринаром категорично не рекомендується:

• давати вихованцю активоване вугілля;
• давати вихованцю проносні препарати;
• намагатися помасажувати живіт: здебільшого собака просто не дасть вам це зробити;
• робити собаці клізму: своїми діями ви ризикуєте пошкодити тварині пряму кишку, особливо в тому випадку, якщо вона спочатку запалилася.

У деяких випадках клізма призначається тварині самим ветеринаром. При такому розвитку подій господареві важливо навчиться правильно здійснювати цю процедуру (бажано під контролем лікаря). Як здійснити прочистку прямої кишки у собаки, можна прочитати нижче.

Методи лікування здуття живота

Універсального способу лікування здуття живота немає, будь-який ветеринар перед тим, як починати діяти, призначає тварині ряд аналізів. Єдине, що передує обстеженню собаки, це хірургічне втручання, покликане очистити черевну порожнину.

Проходження операції

Загалом хірургічне втручання, що дозволяє очистити живіт собаки від зайвої рідини, включає кілька основних етапів:

• тварині вводиться внутрішньовенний наркоз;
• хірург розкриває черевну порожнину та вставляє спеціальний зонд для відкачування ексудату;
• після видалення зайвої рідини хірург здійснює гастропексію, тобто прикріплює шлунок до стінки очеревини або до діафрагми, щоб уникнути рецидивів;
• далі черевна порожнина зашивається, і тварині ставиться крапельниця, щоб вона швидше відновилася після операції.

Раціон харчування собаки після операції

Після операції вихованцю призначається особлива дієта, покликана попередити можливі погіршення стану:

• допускається годування тільки перемеленою їжею. У перші дні собака їсть переважно розварений рис, поступово до нього додаються невеликі кількості перемеленого м`яса;
• необхідно суворо дозувати порції. За один раз собака повинен споживати не більше 120 мл зазначених продуктів, при цьому годувати тварину належить щогодини;
• будь-які кисломолочні або молочні продукти, незважаючи на легкість і корисність, повинні бути повністю виключені з раціону на час відновлення.

Лікування глистової інвазії

Лікування цієї недуги, як легко здогадатися, полягає у проходженні дегельмінтизації, про яку господар собаки забував раніше. Однак перед тим, як дати своєму вихованцю певний глистогінний препарат, необхідно порадитись з ветеринаром, оскільки далеко не кожен медикамент може підійти вашому вихованцю.

Існують різні типи глистів, а отже, і різні типи лікування. При виборі неправильного засобу ви ризикуєте лише посилити стан тварини. Щоб уникнути таких негативних наслідків, ветеринар обов`язково призначає собаці аналіз калу.

Препарати, що показали свою ефективність на дорослих особинах, наведено у таблиці нижче.

Таблиця. Глистогонні препарати для собак

1 таблетка на 10 кілограмів маси тварини-
1 мілілітр суспензії на 1 кілограм маси тварини50 міліграмів речовини на 1 кілограм маси тварини1 таблетка (500 міліграм) на 10 кілограмів маси тварини "Прател"/caption]Чверть таблетки для собак вагою до 2 кілограмів-
половина таблетки для собак вагою до 5 кілограмів-
таблетка собакам вагою до 10 кілограмів-
2 таблетки собакам вагою до 20 кілограмів-
3 таблетки собакам вагою до 30 кілограмів1 таблетка на 10 міліграм маси тварини

Форма випуску у антигельмінтиків різна. Є препарати у вигляді суспензій (часто призначені цуценятам), у вигляді таблеток, крапель, що наносяться на холку собаці, і так далі. Усі антигельмінтики передбачають індивідуальне обчислення дози, виходячи з маси тіла тварини.

Докладніше про глістогінних препаратах «Азінокс Плюс» та «Азінокс», способи їх використання, дозування, безпечні для вихованців, переваги і недоліки можна прочитати на нашому сайті.

Лікування піометри

Методи лікування піометри знову ж таки залежать від її форми. Закрита піометра передбачає хірургічне втручання, завданням якого є видалення матки та яєчників. Цей метод вважається радикальним, але єдиним, що дозволяє зберегти собаці життя. Лікування відкритої форми піометри здійснюється консервативно і включає застосування антибіотиків, гормональних препаратів та інших медикаментів, які ветеринар призначить після детального огляду тварини.

Щоб запобігти цьому серйозному захворюванню, господарям рекомендується періодично перевіряти рівень гормонів у своїх вихованців (особливо, якщо йдеться про зрілі особини). Коли про підвищений рівень прогестерону вже відомо, ветеринар призначає спеціальні препарати для його зниження.

Відео - Лікування піометри у собак

Лікування перитоніту

Незалежно від того, які причини призвели до перитоніту, перше, що робить ветеринар, – це витягує надлишки рідини з очеревини та призначає собаці голодну дієту, щоб не спровокувати повторне загострення. Якщо перитоніту передували перфорація кишечника або шлунка, то вихованцю обов`язково проводять лапаротомію.

Післяопераційне лікування включає застосування антибіотиків, що попереджають виникнення вогнищ інфекції в ослабленому організмі? і знеболювальних, що дозволяють собаці прийти до тями після нападів болю. Крім зазначених препаратів? часто призначаються засоби, що покращують роботу серця, та інші загальнозміцнюючі медикаменти.

Лікування асциту

Оскільки черевна водянка є наслідком інших серйозних порушень в організмі тварини, будь-яке лікування має починатися з ретельної діагностики. Звичайно, ще до початку огляду необхідно вивести всю зайву рідину з черевної порожнини вихованця, щоб дати можливість відновитися. Слід зазначити, що саме собою одиничне видалення рідини абсолютно марно. У відсутності комплексного лікування колишні патології знову дадуть себе знати і повторно призведуть до асциту, який переживатиметься ще важче.

Найчастіше при асциті призначається одні з наступних препаратів:

• "Верошпірон";
• "Фуросемід";
• "Темісал";
• «Еуфілін».

Усі перелічені медикаменти є діуретиками та сприяють якнайшвидшому відтоку залишків зайвої рідини з організму. Давати собаці подібні ліки необхідно строго в прописаних дозах, інакше у тварини може порушитись електролітний баланс, внаслідок якого вихованець втратить велику кількість корисних речовин.

Профілактика

Говорить про профілактику здуття живота так само складно, як і про його лікування. Оскільки здуття може викликати все, що завгодно – від запалення матки до неправильного раціону, профілактика має відштовхуватися від уразливих місць у здоров`я вихованця, про які господар має бути обізнаний.

Якщо ж говорити про здуття, що відбувається на тлі збоїв у роботі ШКТ, то господареві вихованця з такою особливістю фізіології можна дати такі поради:

• намагайтеся давати вихованцю подрібнену їжу. У той же час потрібно мати на увазі, що відмовлятися від твердої їжі не слід, оскільки вона підтримує зуби собаки в тонусі;
• не годуйте собаку перед прогулянками: так ви убезпечите її від завороту кишок;
• не давайте вихованцю води відразу після фізичних навантажень;
• за бажання перевести собаку на новий тип харчування, робіть це дуже плавно. Як здійснювати переведення собаки на інший корм, можна прочитати в окремій статті на нашому порталі;
• при годуванні собаки натуральною їжею, відводьте м`ясу не менше 30% від загального раціону.