Лікування малацезії у вухах у собак

Доглядаючи свого вихованця господарі, іноді, ніяк не можуть впоратися з проблемою «нечистот» у вушних раковинах. А між іншим ця обставина свідчить про те, що ще колись зовсім невинний грибок на повну силу розростається на поверхні зовнішнього слухового проходу собаки.

Мікроскопічний гриб Malassezia може викликати отити та дерматити, стоматити, риніти та очну патологію. Приєднуючись до бактеріальної мікрофлори, ці дріжджові гриби викликають сверблячі вульвовагеніти. Виходячи з цієї інформації стає зрозумілим, що малацезія проблема не лише вух, а й усього організму.

Небезпека

На частку вушних хвороб припадає 20% хворих тварин, у яких діагностують грибок. У регіонах з теплішим кліматом цей показник досягає 40%. Грибок не вважають причиною захворювання, оскільки він постійний мешканець тіла собаки (та й людини).

До появи малацезії здатний спричинити стрес.

Однак до прояву підвищеної вірулентності малацезії може призвести будь-яка патологія, така як:

• стрес (Зміна місця проживання, зміна господаря, сильний переляк);
• переохолодження організму (довге купання у холодній воді, перебування під зливою);
• перегрівання (тривале перебування під прямим сонячним промінням);
• порушення у раціоні годівлі (пронос, запор);
• ендокринні порушення;
• гельмінти;
• інфекції;
• проведені лікування антибіотиками та глюкокортикоїдами.

Ознаки

• Якщо ви помічаєте за вихованцем «інтерес», до будь-яких місць, придивіться до них. Собака чухає вухо, здавалося б, немає нічого не звичайного, але якщо це повторюється знову і знову, треба зазирнути у вушну раковину.
• Іноді господареві четвероного здається дивним те, що він постійно, регулярно та своєчасно прочищає вушні проходи, але вичистити до кінця йому не вдається. У складках вушних хрящів накопичується наліт. Він може бути від світло-жовтого, до коричневого кольору, бувають також усі відтінки рожевого. Відкладення блискучі, жирні, можна сказати «густі», абсолютно несхожі на сухі лусочки, без специфічного запаху. Однак, коли до виділень приєднується мікрофлора, запах може змінитися.
• Отит може бути як одностороннім, так і двостороннім. При цьому інтенсивність ураження може бути різною.
• Якщо допомога собаці не надається протягом тривалого часу, то на поверхні серозних і слизових оболонок утворюються пустули, вони об`єднуються і вся поверхня стає мокнучою. Шкірні покрови синіють, багряніють і стікають.
• Поряд із проблемами вух собака може підвищувати інтерес до кінчиків лап. Вона зализує міжпальцевий простір (переважно на задніх кінцівках). Придивившись до кінцівок можна побачити ділянки шкіри, що злегка облисіли, іноді вони бувають рожевого кольору, після інтенсивного лизання і гризіння, іноді без зміни природного забарвлення.
• Основним симптомом, що супроводжує високу вірулентність гриба, є свербіння. Саме він викликає занепокоєння тварини. Він же допоможе визначитися у ступені протікання процесу та ефективності лікування.

При захворюванні собака постійно чухає вухо.

Якщо гриб переходить на шкірні покриви, то спричиняє сквамозний дерматит.

Чи всі собаки хворіють?

Найчастіше реєструється грибкова хвороба у тих порід собак вушна раковина яких «висяча», серед таких:

• бассет-хаунт;
• пудель;
• кокер-спаніель;
• сетер;
• далматин;
• бігль.

Собака породи пудель знаходиться в групі ризику.

Це з тим, що знижена вентиляція слухового каналу, підвищена вологість дозволяють грибам нарощувати популяцію інтенсивніше.

Великі складки хрящової вушної раковини також сприяють безперешкодному розмноженню грибів, тому шарпей, ротвейлер та американський кокер-спаніель також у зоні ризику.

Перебіг хвороби

На жаль, власники не так часто звертають увагу на мляво поточні процеси. Іноді грибок може розвиватися та турбувати тварину роками, переходячи в хронічний стан.

Це трапляється тому, що процеси загострення змінюються млявою течією, тварина перестає подавати ознаки занепокоєння і господар не вважає за потрібне звернутися до лікаря або самостійно надати допомогу.

Грибок може розвиватися кілька років, не турбуючи собаку.

А тим часом занедбаність процесу може призвести до середнього отиту, абсцесу, гіперплазії барабанної перетинки.

Діагностика

На сьогоднішній день вже розроблено методичні вказівки для діагностики малацезії у ветеринарних лабораторіях. Проте досвідчений ветеринарний лікар за характером процесу досить легко може поставити діагноз та призначити лікування.

• Щоб відокремити захворювання від звичайного запалення потрібно легко кінчиками пальців натиснути на основу вушної раковини.
• Якщо собака не нервує, не реагує, больовий синдром відсутній, то глибокі ділянки вуха не залучені до процесу, і необхідно розпочати ліквідацію грибкової інфекції.

Діагностика здійснюється у ветеринарній клініці.

Лікування

1. Якщо ви виявили проблему, але немає можливості негайно придбати специфічні для лікування грибкової інфекції засоби, то очистіть вушну раковину розчином йоду. Для цього в 100 мл теплої води капніть 5-6 крапель спиртової настойки йоду, розмішайте і змоченим у розчин ватним тампоном протріть слуховий канал. Процедуру необхідно повторювати 2 рази на день.
2. Як лікувальний засіб дуже ефективно зарекомендував себе натрій сірчанокислий (глауберова сіль). Приготувавши водний розчин з 30% концентрацією і промиваючи вушні раковини, можна легко і швидко впоратися з патологічним розростанням гриба.
3. Чудово допомагає 2% сірчана мазь, толнафтатова мазь 1%, можна також використовувати крем із імідазолом.
4. Лікарські препарати досить швидко та ефективно справляються з проблемою, проте процедури необхідно проводити регулярно та своєчасно.

Грибкову інфекцію допоможе усунути розчин Йоду.

Висновок

Якщо ви спостерігаєте проблему у свого чотирилапого друга, яка виникає час від часу, то візьміть собі за правило робити водні процедури вушної раковини із застосуванням сірчанокислого натрію щотижня. Можна щотижня змащувати вушну раковину сірчаною маззю, навіть без видимої патології і грибок не турбуватиме ваш собаку.

Як профілактика можна використовувати Сірчану мазь.

Відео про вушну інфекцію у собак