Види екземи у кішок та способи лікування

• характером перебігу запального процесу;
• характером висипань;
• за факторами, що провокують хворобу.

За характером перебігу запального процесу

За характером запального процесу екзема має три форми перебігу: гостру, підгостру та хронічну (яку дуже важко вилікувати). Хвороба має найчастіше гострий початок. Ця стадія триває близько місяця. Вона має яскраво виражені ознаки, але й краще лікується. Тому дуже важливо починати терапію якомога раніше, поки процес не хронізувався.

Хронічна екзема є млявим процесом, який може тривати роками. Лікування часто не приносить очікуваного ефекту.

За характером висипів

За характером висипань розрізняють суху та мокнучу екземи:

1. Суха екзема найчастіше є хронічним процесом з постійними рецидивами та завзятим перебігом. Шкірний покрив запалюється, утворюючи відрубоподібну поверхню, що лущиться. Нерідко провокуючим фактором для цієї форми захворювання стає пересушене повітря.
2. Мокнуча екзема у більшості кішок зазвичай має гострий або підгострий характер. Це важка, часто рецидивна форма, яка може супроводжуватися інтоксикацією та підвищенням температури. Висипання набувають вигляду бульбашок, наповнених серозною рідиною або гнійним ексудатом. Розчісуючи уражене місце, кішка поширює інфекцію на сусідні ділянки шкіри. Епідерміс поступово стає пухким, покривається виразками, інфекція проникає глибше.

За провокуючими факторами

Види даної хвороби можуть різнитися залежно від наявності факторів, що провокують початок хвороби.

Викликається хвороба цілою низкою причин, основними з яких є:

• обтяжена спадковість (хтось із батьків має в анамнезі це захворювання);
• алергічна налаштованість організму;
• наявність ендогенних факторів (внутрішніх порушень);
• наявність екзогенних факторів (зовнішніх подразників).

Наявність ендогенних та екзогенних факторів може послужити поштовхом до початку хвороби тільки в тому випадку, якщо організм тварини вже має низьку опірність та сенсибілізовано (має підвищену сприйнятливість до впливу чужорідних речовин).

З ендогенних факторів найбільший ризик появи екземи створюють такі:

• захворювання органів ШКТ;
• порушення у роботі сечовидільної системи;
• зараження патогенними мікроорганізмами та гельмінтами;
• стреси.

З екзогенних факторів найбільш небезпечні такі:

• поганий догляд за шерстю;
• занадто тісний нашийник;
• переохолодження чи перегрів тварини;
• застосування неякісних миючих засобів, що спричиняють алергію;
• укуси кровососних комах.

Залежно від наявності тих чи інших факторів, що провокують, екзема у дорослих котів може мати кілька видів:

1. Травматична або навколоранева екзема - частіше буває мокнучою і виникає внаслідок пошкодження шкірного покриву або його зовнішнього подразнення. Це може бути натирання шиї тварини тісним нашийником, укуси комах, сильні розчіси. Після дезінфекції, загоєння ран та усунення джерела подразнень, хворобливий процес поступово стихає.
2. Невропатична екзема є вегетативними порушеннями в роботі нервової системи. Особливість поразок - це їх симетричний характер. До супутніх симптомів відносяться депресії або стани збудження, паралічі та парези кінцівок.
3. Рефлекторна екзема є наслідком підвищеної сприйнятливості організму. Вона є вторинною реакцією і може бути спровокована побутовою алергією або проблемами внутрішніх органів (захворювання нирок, органів шлунково-кишкового тракту, порушення в роботі ендокринної системи). Особливість поразок: вторинні осередки можуть виникати далеко від джерела запалення. Частота рецидивів залежить від кількості загострень первинного захворювання.

Механізм розвитку екземи

Оскільки шкіра пов`язана з внутрішніми органами, їх стан теж взаємозалежний.

Екзематозне ураження шкіри з`являється найчастіше на тлі обмінних порушень. Порушені процеси теплообміну, потовиділення та судинні реакції збільшують сенсибільність шкіри при впливі різноманітних алергенів. Це і призводить до розвитку у тварини екземи різного виду.

Токсичні продукти обміну речовин, що надходять у кров (при порушенні роботи органів шлунково-кишкового тракту або видільної системи) не можуть повністю нейтралізуватися в печінці, а частково виводяться через шкіру. Це теж призводить до появи вторинних осередків запалень. У своєму розвитку екзематична поразка проходить кілька стадій:

1. На стадії еритеми, на поверхні шкіри з`являються почервоніння, що сверблять, які при розчісуванні поширюються і можуть давати інфекційні ускладнення.
2. Папульозна стадія змінює еритематозну і характеризується появою в місцях уражень ущільнень, або так званих вузликів (папул), що височіють над поверхнею шкіри.
3. Везикульозна стадія настає, коли папули перетворюються на везикули - бульбашки, наповнені серозним вмістом.
4. Надалі, якщо захворювання пішло шляхом розвитку сухої екземи, бульбашки поступово розсмоктуються. На їх місці виникає суха, шарувата поверхня, що лущиться.
5. Якщо розвивається мокра екзема, вміст бульбашок змінюється лейкоцитарним інфільтратом. Везикули замінюються пустулами (гнійниками). Розкриваючись, вони утворюють суцільну виразку поверхню з гноєм. Ця форма захворювання найбільш небезпечна і чревата ускладненнями.

Симптоми захворювання

Уважний господар може розпізнати початок захворювання у кота. Воно характеризується особливими ознаками. Це має стати сигналом до того, щоб терміново показати тварину ветеринару.

1. Захворювання часто дебютує у молодих тварин, вік яких не перевищує 1-2 років.
2. Свербіж шкіри, локалізований на шиї, вздовж хребта або на мордочці, змушує тварину знову і знову чухати ці місця, вилизувати їх.
3. Шкіра на уражених ділянках напружена та запалена. Доторкнувшись до неї, можна відчути місцеве підвищення температури.
4. Шерсть тут рідшає, даючи можливість помітити появу висипів.
5. У занедбаних випадках екзематозна висипка набуває форми виразок або гнійників.
6. Поява скорин висохлого ексудату свідчить про початок стадії загоєння.

Лікування хвороби

Після того, як визначено основні фактори, що провокують захворювання, ветеринар визначає, чим лікувати тварину, та робить необхідні призначення.

Загальна тактика, за якою здійснюється лікування екземи у кішок, є комплексною медикаментозною терапією. Сюди входять препарати і загальної, і місцевої дії:

1. В першу чергу, проводять профілактику зараження тварини комахами та її дегельмінтизацію.
2. Усувають загрозу механічного пошкодження шкірних покривів (знімають нашийник, призначають тварині протисвербіжні засоби).
3. Нормалізують обмін речовин, і зміцнюють імунітет за допомогою імуномодуляторів, та препаратів, що стимулюють роботу імунної системи.
4. Дуже важливо усунути небезпеку алергічних реакцій, тим самим прибравши сприйнятливість шкірних покривів. Для цього призначається комплекс антигістамінних препаратів.
5. Седативні засоби та транквілізатори призначають для того, щоб позбавити тварину від наслідків стресів, невротичних порушень, а також сильного сверблячки.
6. Крапельниці з препаратами хлориду натрію та тіосульфату натрію призначають для детоксикації організму та завершення антиалергічної терапії.
7. Для зняття шкірних запалень використовують гормональні препарати місцевої дії (Гідрокортизонова мазь).
8. Відновити імунітет та зміцнити нервову систему покликана вітамінотерапія (вітаміни групи В, С, D), а також нікотинова та фолієва кислота.

Для того, щоб екзема не рецидивувала, лікування має включати терапію супутніх захворювань. Без цього не можна досягти стійкого ефекту:

• при бактеріальній інфекції потрібна антибіотикотерапія;
• для лікування грибкової інфекції застосовують протигрибкові препарати;
• робота органів шлунково-кишкового тракту регулюється за допомогою пробіотичних та ферментних препаратів.

Народна медицина

Захворювання добре піддається лікуванню засобами народної медицини. Але до їх застосування необхідно порадитися з лікарем та отримати його рекомендації.

1. Для дезінфекції шкіри використовують протирання настоями аптечної ромашки, листя лопуха, сінної потерті.
2. В`яжучий ефект є у відварів дубової кори або мальви.
3. Звіробійна олія допомагає при сухій екземі, оскільки активно сприяє регенерації клітин шкіри.
4. Аплікації соку алое та соку чистотілу загоюють поверхню рани та стимулюють місцевий імунітет.

Дуже важливо оптимізувати раціон харчування, виключивши продукти, які можуть спричинити кішку алергію.

Заходи профілактики

Профілактика екземи у кішки - це комплекс заходів, що зменшують ризик появи факторів, що провокують. Вона включає кілька напрямків:

• гігієна шкірного покриву;
• боротьба зі шкірними паразитами та своєчасна дегельмінтизація;
• збалансоване повноцінне харчування;
• попередження алергічних реакцій;
• своєчасна заміна нашийників, шлейок та інших аксесуарів, що не підходять тварині за розміром та натирають шкіру;
• профілактика сильних стресів;
• важливо не допускати сильного перегріву або переохолодження організму.

Після того, як буде знято основні симптоми, і лікування тварини завершиться, контроль стану здоров`я послаблювати не можна. Інакше захворювання може рецидивувати. За наявності найменших ознак потрібно відразу звертатися до лікаря.

Велике значення надається загальної та диференціальної діагностики, яку в домашніх умовах здійснити неможливо. Тільки правильна постановка діагнозу та грамотна терапія дають впевненість у тому, що хвороба буде переможена.