Симптоми пухлини мозку у собаки та методи її лікування

• з локалізації;
• за типом тканини, з якої вони розвиваються;
• за своїм походженням;
• за характером розвитку.

Класифікація з локалізації

Щодо склепіння черепа пухлини мозку у собаки можуть локалізуватися наступним чином:

1. Внутрішньомозкові - локалізовані в речовині головного мозку.
2. Понемозкові - локалізовані в мозкових оболонках і кістках черепа.

Класифікація за походженням

За походженням пухлинні захворювання можна класифікувати на первинні чи вторинні:

• первинні утворюються з клітин, що у структурі головного мозку та її оболонок;
• вторинні утворюються в процесі метастазування пухлин, що виникли поза межами мозку, за мозковими оболонками.

Класифікація за типом тканин (за гістологічними ознаками)

Існує 7 основних класів пухлин. Основна їх відмінна риса - тип вихідної тканини:

1. Гліальні пухлини (виростають із так званої глії - допоміжних клітин нервової тканини).
2. Нейрональні пухлини (виростають із тканини нейронів).
3. Ембріональні пухлини (вихідна тканина - ембріональні стовбурові клітини).
4. Пухлини мозкових оболонок (задіяна тканина менінгеальних мозкових оболонок).
5. Лімфома (локалізуються у лімфатичній тканині).
6. Епідермоїдні пухлини (локалізуються на епітеліальній мембрані мозкових шлуночків).
7. Рідкісні первинні пухлини ЦНС.

Класифікація за характером розвитку

Хоч би скільки існувало видів новоутворень, за характером розвитку всі вони поділяються на дві великі групи:

1. Доброякісні. Вони відрізняються повільним зростанням і не утворюють метастазу. Їхні межі чіткі, патологічний процес не виходить за межі ураженої тканини. Вони досить добре піддаються лікуванню і здебільшого мають сприятливий прогноз.
2. Злоякісні. Мають прямо протилежні властивості. Відрізняються швидким зростанням, поширюють патологічний процес по організму за допомогою метастаз. Їхній прогноз не такий оптимістичний.

Схильність до хвороби

Пухлина мозку може з`явитися у особи будь-якого віку або статі. Найчастіше діагностують захворювання у собак старше п`яти років. Існує деяка породна схильність до захворювання. Велику ймовірність захворіти мають добермани, пінчери, золотисті ретрівери, скотч-тер`єри та бобтейли.

Найбільш поширені такі типи новоутворень:

• Олігодендрогліома. Має локалізацію на лобових частках мозку. Захворювання схильні до собак з плескатою і укороченою мордою — брахіцефали (бульдог, пекінес).
• Епендімома. Розвивається з клітин епітелію мозкових шлуночків собаки. Така пухлина частіше розвивається у літніх собак брахіцефалів.
• Гангліоцитома або гангліома - це пухлина мозочка або довгастого мозку собаки. Доброякісне повільно зростаюче новоутворення. Захворювання схильні до собак молодого віку.
• Медулобластома або нейробластома - злоякісна пухлина. Від неї страждає мозковий стовбур, середній мозок. Може вростати в мозкові шлуночки.
• Менінгіома – доброякісна пухлина, яка локалізується на мозкових півкулях. Характеризується повільним зростанням та має сприятливий прогноз. До цього захворювання схильні собаки з видовженим вузьким черепом — доліхоцефали (коллі, російський хорт). Найбільш часто зустрічається тип захворювання.

Симптоми захворювання

Зазвичай пухлина мозку у собаки має виражені симптоми, що розвиваються протягом досить тривалого часу (у міру зростання новоутворення).

Можна припустити, що первинною ознакою собак (як і людей) є головний біль. Але оскільки вони не можуть повідомити про це господареві, поява цієї ознаки можна розпізнати за деякими змінами в повсякденній поведінці тварини:

• зниження рухової активності;
• прагнення сховатися у темному місці;
• поява деякої неохайності.

У міру подальшого розвитку хвороби господар може помітити появу неврологічних симптомів:

• судом, що захоплюють все тіло або його частину:
• манежних рухів (монотонного бігу за колом);
• деяких порушень ходи;
• атаксії (відсутності координації рухів);
• неприродного нахилу голови.

Вихованця з пухлиною головного мозку може мучити невгамовне блювання, повна відсутність апетиту. Тварина виглядатиме пригніченою або навпаки, неспокійною, агресивною. Хворий пес може відмовлятися виконувати команди господаря і не впізнавати його.

Якщо господар помітить щось незвичайне у поведінці свого вихованця, потрібно якнайшвидше звернутися до ветеринарної клініки. Чим раніше буде виявлено захворювання, тим з більшою часткою впевненості можна сказати, що собака проживе ще досить довго.

Симптоми, що дозволяють розпізнати хворобу на ранній стадії

У деяких випадках фахівець зможе визначити локалізацію новоутворення на ранній стадії, без проведення додаткових обстежень:

• при ураженні нюхових та лобових часток можуть спостерігатися судоми;
• при ураженні великих півкуль можливе відвисання губи, нахил голови, відвисання повіки;
• при ураженні лобової частки великих півкуль виникають порушення чутливості різних частин тіла;
• порушення зору можуть свідчити про поразку зорового центру та пухлини гіпофіза;
• порушення слуху свідчать про поразку скроневої частки чи ядра мозку;
• порушення нюху найчастіше відбувається через ураження скроневих часток мозку;
• порушення ходи, завалювання однією сторону свідчать про поразку вестибулярного апарату;
• ністагм (мимовільні ритмічні коливання очних яблук) пов`язаний з ураженням мозочка;
• ендокринні порушення, проблеми з наднирковими залозами, невгамовна спрага, збільшене утворення сечі можуть бути причиною пухлини гіпофіза;
• порушення серцевого ритму та дихальної функції, сенсорні порушення можуть говорити про те, що пухлина розташована поруч із мозковим стовбуром, стискаючи його.

Але іноді клінічні ознаки можуть не відповідати істинній локалізації пухлини. Це можливо, оскільки зміни в мозку, що викликаються пухлиною (крововиливання, набряк, підвищення внутрішньочерепного тиску) матимуть свої, яскравіші симптоми.

Практика показує, що у більшості випадків господар починає турбуватися про здоров`я свого пса лише тоді, коли бачить вже неврологічні прояви хвороби. Тому собака потрапляє до ветеринара досить пізно, у той час, коли пухлина вже встигла досягти значних розмірів.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар збирає анамнез, докладно опитуючи господаря. Старанно фіксуючи всі особливості поведінки пацієнта, він становить історію хвороби.

Потім він оглядає собаку, призначає розгорнутий аналіз крові та сечі. Для уточнення діагнозу бере зразок спинномозкової рідини на дослідження, спрямовує на МРТ або КТ.

Зіставляючи дані зовнішнього огляду, лабораторних аналізів та інструментальних досліджень, лікар може поставити точний діагноз.

При діагностиці необхідно диференціювати ОГМ від інших захворювань зі схожими симптомами (сказ, нервово-паралітична чумка).

Причини

Пухлина мозку є мутацією клітин тканин мозку.
Точно визначити, що стало причиною пухлини в даному конкретному випадку, неможливо. Але існує перелік факторів, які можуть стати поштовхом до початку захворювання:

• спадкові фактори;
• фактори, що визначають схильність породи до цього захворювання;
• наслідки черепно-мозкових травм;
• ускладнення вірусних інфекцій, запальних захворювань, паразитарних інвазій;
• вікова схильність;
• опромінення радіоактивними речовинами;
• хімічні опіки;
• екологічно несприятливі умови життя;
• аутоімунні захворювання.

Під впливом цих згубних для здоров`я умов клітини мозку мутують і починають інтенсивно ділитися, даючи поштовх до розвитку патологічних новоутворень. Пухлина головного мозку у схильної до захворювання собаки швидко прогресує.

Лікування

Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів має собака на одужання.

Лікувальні заходи покликані вирішити такі основні завдання:

• ліквідувати новоутворення чи зменшити його;
• зменшити клінічні прояви вторинних ознак захворювання.

Боротьба із новоутворенням

Основний шлях вирішення цього завдання – хірургічна операція. За допомогою якої здійснюється повне або часткове видалення пухлини. Але іноді її розташування таке, що повне видалення неможливо.

Для припинення зростання використовують хіміотерапію або радіотерапію. Лікування цими методами добре зарекомендувало себе, незважаючи на значні побічні ефекти (сильна інтоксикація організму).

Симптоматична терапія

Симптоматична терапія призначена для того, щоб покращити самопочуття тварини, та підвищити якість її життя:

• високий внутрішньочерепний тиск знімають діуретики (маннітол);
• деякі форми пухлин уповільнюють зростання призначення стероїдів;
• за наявності судом призначаються антиконвульсанти (фенобарбітал);
• покращити загальний стан організму, допомагає інфузійна терапія та спеціальна дієта.

Після закінчення курсу терапії та стабілізації процесу стан здоров`я собаки повинен знаходитися під ретельним лікарським контролем.

Прогноз хвороби

Прогноз хвороби може бути сприятливим лише за умови успішного результату хірургічної операції з видалення новоутворення. За відсутності метастаз такі собаки зазвичай можуть одужати і живуть досить довго.

Господарям важливо виконувати всі рекомендації лікаря. Вдома необхідно забезпечити своєму вихованцю повний спокій, убезпечивши від інших собак та дітей.

Дуже хочеться зробити все, щоб після операції собака жив повноцінним життям. Але треба пам`ятати, що будь-яка операція на головному мозку несе у собі певний ризик. Не виключено, що можуть бути пошкоджені важливі нервові стволи. Це чревато частковою втратою функціональності органу. Можливі також рецидиви основного захворювання. Тому кожні 3-5 місяців собаку приводять до ветеринарної клініки для контрольного обстеження.